Рецензія №1792

Бітлджюс (1988)
Після продовження вирішив оновити список і закинути сюди. Як показав час - дуже вдало.
Мабуть, перша справді відома режисерська робота Тіма Бьортона. Стрічка видалася агресивним бенефісом головного героя у виконанні Майкла Кітона, що дозволяв собі трохи перегравати, проте це було тут в тему, як ніде. Актор був майже неопізнаний за гримом, але на мене це може і найкраща його роль. Можна сказати, в цілому вийшла така собі готична комедія абсурду накшалт найвідоміших представників жанру сімейки Адамсів. Автори сценарію виявили неабияку фантазію і навіть брудні й дешеві (спеціально) спецефекти не зіпсували фільм. Дуже важливий внесок у атмосферу зробила музика Денні Ельфмана. Уайнона Райдер також зіграла одну з кращих ролей у кар'єри, решта складу (включаючи нібито головних персонажів Алека Болдуїна і Джину Девіс) у особах вже трохи знайомих Джефрі Джонса, Кетрін О'Гари та Роберта Гуле просто вдало віддали ковдру першості солістам. Глен Шедікс виявився у деякому сенсі відкриттям для мене, хоча його роль і була другорядною. Дивно ставити стільки фільму з такою графікою, але за настрій, загальну майстерність і перевищення очікувань 8/10.