Рецензія №1760

Чоловік-слон (1980)
Людина? Все ж таки man. Хоча контекстуально, враховуючи сцену ближче до завершення, прокатний варіант має підставу також. Отже, коперсався у старому списку і поки що відклав декілька комедійних/кримінальних бойовиків, хотілося чогось максимально незвичайного.
Знайшовся ранній байопік Девіда Лінча. За важкістю картина мені нагадала Джонні отримав свою гвинтівку (1971), а може й перевершила у цьому показнику (не та драма, яку ви забажаєте передивитися). Прийоми артгаузу мінімальні, як от милування крупними планами та фрагменти на межі психоделії. Чорно-білі кольори у часи кольорового кіно також не просто вписуються в атмосферу, а й створюють її. Ентоні Гопкінс тут максимально шляхетний - втілення, гідне майбутнього лицарського титулу. Ну і звичний скоріше другими планами Джон Гьорт розкрився у головній навіть попри велику гримерну конструкцію на собі, за якою він сховався зовнішньо невпізнаний. Страшний та унікальний кінодосвід. 8/10