Рецензія №1744

Баррі-Ліндон (1975)
Іноді чув, а наявність часу змусила звернути увагу додатково на довгі фільми.
Стрічка Стенлі Кубріка видавництва Warner стала закономірною сходинкою розвитку режисера. Тут є і антимілітаризм Доктора Стрейнжлава (що потім буде розвинений у моїй улюбленій Суцільнометалевій оболонці), і періодична спостережність Космічної одіссеї (що іноді заводить кіно на територію артгаузу, проте ненадовго), і юнацьке ультра-насильство Механічного апельсину. Рейтинг коливається від PG до R - тут мені важко зробити певний вибір. Як і в роботі кінця 60х, акторський склад невідомий. Епічна історія з однією з найретельніших реконструкцій естетично далекого від мене XVIII сторіччя. Анахронізмів не позбавлене, але незначних. Цілком достатньо міцна драма про фактично кастову систему, зліт і падіння. Особливо люто виглядає дурний піхотний наступ вояк, що йдуть вишикувані в повний зріст на позицію ворога, що просто розстрілює їх у лоба. Дивно, що взагалі хтось переживає такий штурм. 8/10