Рецензія №1728

Джоні отримав свою гвинтівку (1971)
Антивійськова драма. Настільки страшенна, що іноді розглядається у якості фільму жахів. Почув про цей фільм через пісню One Металіки, лірично базовану на його сюжеті.
Почну з мінусів. Це пару трохи затягнутих фрагментів. Усе ж таки є поправка на час виходу. Окрім того, кіно затягує, але водночас є дуже важким. Точно не те, що ви забажаєте передивитися. Дональд Сазерленд неочевидно втілив Ісуса Христа. Стрічка сповнена не тільки флешбеків, а й сюрреалістичних сцен за межами звичайного сприйняття. Дуже вдале поєднання роботи чорно-білої основи та кольорового світу мрій. Водночас є і дещо життєствердне. Невідомий мені раніше Далтон Трамбо за допомогою таких же переконливо граючих Тімоті Боттомса, Кеті Філдз, Марши Гант і Джейсона Робардса (отут стоп. Його я згадав по ролі в Одного разу на дикому заході) створив дещо визначне за своєю однойменною книгою. 9/10