Рецензія №1694

Взяв із мамою на сумісний перегляд.
Стикався у топ 250 імдб. Чув думку, що екранізація книги Гарпер Лі вийшла невдалою відносно першоджерела. У такому разі важко уявити, наскільки величним воно було..
Випадок не зовсім типового, в особливості для свого часу змінення оповідачів. Динаміка спочатку скоріше властива умовному старому кіно, але десь у середині приблизно захопила особисто мене і міцно тримала не відпускаючи до майже фіналу. Грегорі Пек отримав Оскара за одну з кращих своїх ролей, а пізніше відомого мені за Хрещеним батьком Роберта Дюваль навіть не впізнав (у деякі десятиріччя люди змінюються сильніше). Як сучасного глядача, бентежило жорстоке поводження з тваринами, проте головні теми правосуддя, расизму і сегрегації в південних штатах США розкрито повно. Персонажі викликають повний спектр емоцій, отож браво режисерові Робертові Маллігану, письменниці й акторам. 9/10.