Рецензія №1684

Взяв із мамою на сумісний перегляд.
Незважаючи на елементи театралізованості, зображення страждаючого середньовіччя в цілому таке, що у нього хочеться вірити. Водночас періодично гіперболізовано простий, народний, абсурдний і періодично глибоко філософський фільм, що зачіпляє екзистинційні поняття. Незважаючи на переважно християнські теми, фінал цього фільму я бачу як алюзію на те, що станеться після Рагнароку. А може це просто моя фантазія розігралася через походження режисера стрічки Інгмара Бергманна зі Швеції (за яким фільм і потрапив до мого списку). Акторський склад вправно порається зі своїми задачами. Незвично молодий Макс Фон Сюдов став тут єдиним , хто був раніше мені відомий. Окремо хочеться виділити персонажа Гуннара Бьорнстранда. Не все очевидне, змушує замислитись. Красиві акторки. 8/10