Рецензія №1676

Потрапив до списку відносно нещодавно у контексті новорічних та різдвяних стрічок. Відсилання у Турбулентності лише додало балів, а потім через Гугл я з'ясував і про наявність рімейків.
Як і в минулій відомій мені його роботі містер Дідс їде до міста, фільм Капри Френка розпочинається галасливою комедією (що змушує пару разів посміхнутися) і розвивається в романтичну мелодраму з елементами соціальної драми. Проте на додаток екранізація має елементи тоді ще зовсім нерозвиненого фентезі. Влучні рішення компенсують нестачу графіки, тому навіть зараз виглядає це без вагомих доган. Темп розповіді в середині просідає, що в принципі є поправкою на рік виходу. А ось надзвичайно емоційна гра Джеймса Стюарта в головній ролі як на мене, варта Оскара (хоча була лише номінація). Тут сценарій дав йому більше розкритися, ніж навіть у вельми непоганому Запамороченні Альфреда Гічкока. Дивлячись на Ніколаса Кейджа, виникає асоціація (може було джерелом і його натхнення). Дуже зворушливо й навіть мотивуюче. Донна Рід - не головна красуня на тлі Глорії Грем, але впоралася вправно. Бонусом колоритний злодій Лайонел Беррімор (іронічно сприймається прізвище Поттер у наш час). 9/10