Рецензія №167

Даний фільм є одним із тих метафоричних фільмів, як Платформа чи Бархатна бензопила, які зроблені для людей, що прийшли сюди обдумувати фільм, а не відчувати характери героїв, оцінювати наскільки добре прописаний зв’язок між ними. Фільм повний символізму, в певній мірі унікальної для кожної особи. За перегляд я зміг уловити і нотки комунізму, цинічного погляду на наше життя, розташування соціальних ролей та спробу відповісти на запитання для чого ми тут. Гарно характеризує фільм пісня Громадянської оборони – Моя оборона. Звичайно люди, які не задумуються про те, що хотів сказати автор, відобразивши цю абстракцію, будуть злитись, бо фільм для них здаватиметься нудним і безглуздим. Проте під час перегляду у глядача виникає спочатку питання, яке начебто фільм залишає без відповіді, проте уважний глядач віднайде усі відповіді згодом. Із мінусів фільму може відзначити надмірну метафоричність та дивні способи передачі сюжетних деталей до глядача (у вигляді бед-трипів). Єдине нерозкрите для мене запитання залишилось: чи причетні до цього інопланетяни?
Перед переглядом прошу прислухатися до поради: не ототожнюйте себе з головними персонажами, Ви – не вони, фільм не питає Вас, щоб Ви зробили. Споглядайте їх як своїх сусідів. І через їх життя Ви переосмислите своє.
Оцінка знижена, оскільки фільм змусив мене втомитись і поглядати на годинник.