Рецензія №1459

"Принцеса Арете" виглядає як тиха казка для тих, у кого немає сил і цілого вечора чекати на великий катарсис. Вона не квапиться, не тисне моралями і не намагається вразити масштабом. Атмосфера приємна, навіть затишна, але часом настільки спокійна, що межує з дрімотою. І все ж у цій повільності є свій шарм, якщо зловити правильний настрій.
Сюжет тут простий до мінімалізму. Принцеса Арете живе у світі очікувань, де від неї чекають слухняності, а не вибору. Де вона потім чекає на принца. А головна зміна героїні відбуваєть тоді, коли вона розуміє, що не траба нікого і нічого чекати, треба щось робити. Поява чаклуна Коробки, з його магією і замкненим простором ніби обіцяє класичну казкову драму, але фільм свідомо від неї ухиляється. Магія тут не про видовищність, а про застиглість. Це сила, яка не веде вперед, а консервує світ у власному комфортному застої. І в цьому образ злого чарівника мені справді сподобався. Він не карикатурний лиходій, а втомлений персонаж, який давно застряг у власній коробці, буквально і метафорично.
Порівняння з "Навсікаєю з долини вітрів" і "Небесним замком Лапута" напрошуються самі собою, але радше за інтонацією, ніж за наповненням. Є це відчуття м’якого фентезі, уваги до внутрішнього стану героїні, але без тієї щільності й емоційної насиченості, яку дає Міядзакі. Там навіть тиша працює, тут же тиша іноді просто тиша. Саме в ці моменти фільм починає відверто провисати.
Арете як персонаж навмисно неяскрава. Вона не рве ланцюги і не кидає виклик світові, а повільно доходить до усвідомлення себе. Ідея зрозуміла, але реалізація не завжди чіпляє. Часом здається, що вона вторинна навіть у власній історії, і це знижує емоційну віддачу.
Натомість музика працює дуже добре. Вона тримає атмосферу, додає казковості і витягує сцени, де сценарій мовчить. Саме музика і загальний настрій роблять фільм приємним, навіть коли він здається затягнутим.
У підсумку "Принцеса Арете" це не філософський маніфест і не велика казка. Це спокійна, камерна історія з хорошою музикою, цікавою концепцією магії і відчутною спорідненістю з класичним фентезі. Так, вона нуднувата і повільна. Так, їй бракує драматичної щільності. Але якщо прийняти її темп і не чекати одкровень, це цілком гідний і чесний перегляд.
Від мене 7/10.