Рецензія №137

Здрастуйте. В цьому фільмі є такий момент який охарактеризовує людське ставлення одне до одного і я про нього. Знаходячись в сонячному вітрильнику Кора запитує в Сема Фліна: "яке воно сонце?".
Зазвичай тримаючи відповідь перед людиною і навіть даючи команду тварині, людина витягує руку поруч з собою тримаючи її долонею догори і погляд кудись в інший бік. Це є підсвідомий жест рукою і він робиться для створення уявою співрозмовника якогось сюжету про відповідь та погляд в бік для позиціонування співрозмовником картини тієї що сприймається від відповідача тобто для можливості погляду на світ його очима. Це робиться для того щоб максимально близько до суті передати думку. Згодом після розмови уявою позивача з очей будується сцена і розміщується на лодоні відповідаючого, хоча і під час розмови там нічого нема. В решті-решт людині це колись надходить увісні. І тут от дивно що : дівчинка Кора є "сонцем" і м'яка частина долоні м'яка частина долоні зветься сонцем, і запитання її про сонце. Та от в чому біда - ховання долоней рук і зусередження погляду на позивачеві, що унеможливлює згадку про такий момент якою є жага до сповнення інформацією. Такі спогади важко підіймаються і лежать в пам'яті "мертвим вантажем". За чудовий сюжет я оцінюю фільм в пророслу цибулю з котрої зішкрібають листя і кладуть до салату, та за цей маленький недолік я оцінюю фільм в жито яке збирають полями томущо в одному колоскові їжі мало і існують підробки такі як полова. Чемно вітаю. Непоганий результат. Добрий задум. Мені цей фільм нагадує розповіді про часи голодомору того що переживають наші предки від радянських диктаторів. Спрацьовано ідеально майже. Прощавайте.