Рецензія №1345

«Honey Don’t!» — це фільм, який навмисно розриває класичну логіку нуару, щоб показати хаос і внутрішній біль світу, де жіночий досвід протиставлений гнилій чоловічій системі. Поранені, але живі жінки — головна героїня, її сестра, племінниця, поліціянтка — є носіями людяності й правди, тоді як чоловіки — пастор, поліцейський, батько, клієнт — уособлюють фасад влади, насильства і морального лицемірства. Це історія не про «жінок проти чоловіків», а про деградацію старого світу, який утратив душу, і про спробу нової чутливості вижити серед уламків патріархальної культури. Сама назва фільму, яку я б переклав: "Солоденька/ий - не роби цього" може бути вставлена в дуже багатьох сценах фільму. Режисери наче хочу сказати: зупиніться, задумайтесь! що ви коїте? куди рухаєтесь? Чим керуєтесь?

Паралельно фільм читається як сатира на сучасну Америку, зокрема на республіканську, «трампівську» культуру, що ховає агресію і страх за гаслами про “традиційні цінності”. Епізод із MAGA-наклейкою і знищенням зброї стає алегорією роззброєння старої Америки — суспільства, яке поклоняється силі, владі та удаваній моралі. Подружжя: режисер і сценаристка (Етан Коен і Трішія Кук) показують, що справжнє життя сьогодні — у тих, хто здатен визнавати свій біль і не прикривати його фальшивою праведністю.