Рецензія №1245

«Карти, гроші і два стволи» (Lock, Stock and Two Smoking Barrels) — це як удар кулаком по столу: гучно, несподівано і з усмішкою. Якщо коротко — це той фільм, після якого хочеться покурити, навіть якщо ти не куриш.

Це був дебют Гая Річі, і вже тоді він задав свій стиль: стрімкий монтаж, купа персонажів, британський гумор на межі абсурду і стільки збігів, що мозок просить «паузу». Але все це працює. Кожна сюжетна лінія, кожна випадковість, кожен постріл — усе збирається в одну шалену мозаїку, яка дивом не розвалюється.

Персонажі тут як з іншого світу — ідіоти, бандити, бармени, картярі, які не відрізняють вдачу від прокляття. Але всі живі, смішні, харизматичні. І головне — це фільм, де ніхто не головний, але всі важливі.

Гумор? Чорний, жорсткий і дуже британський. Сюжет? Закручений так, що легко можна загубитись, але якщо не кліпати — кайфанеш. А ще — музика. Саундтрек качає так, що хочеться просто сидіти й слухати, навіть якщо фільм вимкнули.

Це не просто «гангстерська комедія». Це цілий жанр, створений одним фільмом.

Якщо досі не бачив — виправ негайно. Якщо бачив — переглянь. Бо «Карти, гроші і два стволи» — це класика. І крапка.