Рецензія №1223

Кількість перезйомок Діснеєм його анімаційних класичних та не дуже фільмів вже перевалив за дюжину. Та якість абсолютно не вражає... Тим більше, що ігрові фільми не привносять в історії нічого нового, демонструючи лише можливості нових технологій у кіно. Зняті інколи практично покадрово з оригіналом, вони кумедні, але банальні і вторинні (хоч в принципі цього варто очікувати). Але продовжують залучати в кіно на ці сімейні розваги дітей та їх батьків, для яких анімація Діснея була колись чимось подібним до магії. Але магія вивітрилась, і залишився тільки бізнес...


"Ліло та Стіч" критикувати легко, але навіщо? Це приємне, метушливе, веселе видовище, яке пропагує такі потрібні цінності сім'ї, любові, дружби та підтримки. Вказує на те, що люди не погані, а просто іноді чинять погано. Суцільний позитив та гавайські ритми). Банально до неможливості, та зрештою це те, що дав мультфільм-оригінал і вкотре пережовують у римейку. Це ж Дісней, і це його фабрика сімейних цінностей.


Як і до сюжету, так і до акторів претензій немає жодних. Що тут грати? Приємна безпосередність Майї Кеалоха вражає, хоч інколи здається що дівчинка надто переграє. Намальований Стіч моментами відчуває проблеми із своєю графікою, як і інші монстрики. А дорослі актори? Ну що з них візьмеш?) Простенькі діалоги, усмішки, музика та сім'я і ще раз сім'я. Тому що це важливо... І так воно дійсно є.


"Ліло та Стіч" не є найкращим римейком мультфільм Діснея, і не є найгіршим. Він ще один із тих, які зробили, щоб заробити більше грошей на дітях і їхніх батьках. Це надто в лоб, але це правда. І таких фільмів ще буде багато - спадщина дозволяє. Ігнорувати їх? Напевне, не варто. Вимагати кращої якості? Звичайно, потрібно... Та треба розуміти, що якість переробленого матеріалу буде однозначно сумнівною. Але дітям сподобається...