Рецензія №1221

За всю історію кіно про Супермена було знято стільки фільмів, що по популярності він десь на рівні таких героїв як Бетмен та Спайдермен. Це вже на зламі тисячоліть прийшов Роберт Дауні-молодший і затьмарив усіх своєю харизмою. А був же Крістофер Рів з класичним супергероєм.


Ганн вирішив сказати свою точку зору і почати розказувати вже всоте проговорену історію. А заодно почати свій Всесвіт чи Мультивсесвіт. Комусь це має бути цікаво... Для мене новий "Супермен" сприймався швидше з позиції - "що нового?", і тут він не здивував, хоч і не розчарував.


Так ось, історія... Тут все по канону. Знову туга за батьками та Криптоном, відчуття відповідальності за всіх і бажання всіх врятувати, глобальна наївність та дитячість. Любов до Лоїс і протистояння з Лексом. Кларк Кент в окулярах, журналіст, земні батьки. Є нове - "банда справедливості" і якісь дві країни з назвами, що важко вимовити та запам'ятати. І песик... І це нове приклеєне наміцно до заїждженої історії, хоч оригінальності не відчувається. Швидше все для стартової позиції першого фільму у ганнівському всесвіті DC.


Драма. Автори ввели у фільм опцію про можливу зраду космічних батьків, однак воно настільки натягнуто і шито білими нитками, що повірити у це чудо зможуть лише кіношні персонажі. Особливо такі як Супермен, який буде готовий боротись до кінця в ім'я людства загалом та кожного зокрема.


Гумор. Якось воно теж "приклеєне". Якісь жарти точно в ціль (менше), якісь взагалі не в тему (більшість). Як розвага кіно працює і видовища направду більше ніж в останніх блокбастерах Марвел. Та гумор - не сильна сторона DC. І навіть іронії могло б бути більше...


Герої і люди. На бюджеті зекономили через слабо відомих акторів. Броснаген, Коренсвет і ще купа нікому невідомих ноунеймів. На другому плані є хоч Голт, Філліон та Мерсед, цих частіше побачиш на кіно екранах, але усі - не зірки першої величини. Хоча закинути акторам немає чого - грають свіжо, цікаво, з емоціями, на хорошому рівні як для комікса. Особливо Голт...


Голт. Хлопаці вдалась роль Лютора. Ця лють, ненависть, заздрість і цілеспрямованість аж стікає з екрану. Гарно протистоїть "клоуну в тріко", його мета і сутність вірно зчитуються глядачами, на відміну від завжди позитивного супергероя. Спейсі ще такий був, та це була акторська глиба. А Ніколасу Голту за цей фільм - браво!


Вердикт. "Супермен" Ганна - хороше прохідне видовищне кіно, яке сподобається шанувальникам коміксів та акторів, однак не стане чимось новим і цікавим у цій системі координат. Багато в чому свіже, миле та смішне, воно всеодно залишається ще однією історією із тими ж самими рамками, які були у ній починаючи з середини минулого століття. І якщо на сили Супермена діє криптоніт, то свого криптоніту щоб знищити канон автори цього фільму не знайшли. І Ганн не став таким собі "Лексом Лютором", а швидше залишився у ролі фаната, якому дали можливість зробити щось по-своєму. Він зробив, та це, на жаль, майже нічим не відрізняється від десятків робіт попередників.