Рецензія №1103

Дуже теплий і добрий фільм. Дивишся — і відчуваєш цю природу, холод Аляски, і водночас тепло від самої історії. Про собаку Бака, який з домашнього улюбленця перетворюється на справжнього вільного звіра. І це справді зворушує.

Так, собака тут намальований на комп’ютері, і спершу це трохи дивно. Але потім звикаєш, і вже навіть не помічаєш — настільки добре передані емоції. Бак не просто тварина, він справжній герой, за якого переживаєш і радієш разом з ним.

Гаррісон Форд дуже органічний у цій ролі старого самітника. У нього мало слів, але все видно по обличчю. І ця дружба людини і собаки — це, мабуть, найсильніше, що є в цьому фільмі.

Фільм більше сімейний, легкий, з пригодами і добрим посилом. Не про жорстокість, а про природу, свободу і повернення до себе.

«Поклик пращурів» — це хороше кіно для душі. Можна дивитись з родиною, можна самому для натхнення. Простий, але дуже щирий фільм, після якого залишається приємне відчуття.