Рецензія №1049

"Керрі"
Фільм розповідає про Керрі Уайт, скромну і сором'язливу дівчину із середньої школи, яка живе з фанатичною матір'ю-одиначкою. Керрі страждає від знущань своїх однокласників і усвідомлює, що у неї виявляються телекінетичні здібності.

Режисура Браяна Де Пальми у поєднанні з оповіданням Кінга створили вічну класику, яка знаходить відгук на багатьох рівнях. Навіть після такого тривалого часу і “Керрі” 76-го року залишається захоплюючим дослідженням підліткової боротьби, наслідків безконтрольної влади і леденящих душу можливостей, які ховаються під поверхнею, здавалосяб, звичайної людини.

Сюжет, хоч і близький до розповіді Кінга, виграє від творчої інтерпретації Де Пальми.
Фільм посилює елементи жаху, дозволяючи глядачам відчути хаос та руйнування, які несуть у собі здібності Кері.

Знакова сцена випускного балу, коли приниження переходить у помсту, стала синонімом спадщини фільму.
Фільм вийшов на екрани в період соціальних потрясінь, коли набирали обертів дискусії про підлітковий роздратування, знущання і розширення прав і можливостей жінок, і він зробив свій внесок у цю еволюцію, поєднавши надприродний жах із психологічною глибиною.