Рецензія №104

Тихе європейськ
е кіно...

Люблю європейськ
і фільми, вони затишні, комфортні і сучасним оглядом проблем і відрізняют
ься вони від картин США і Азії власним почерком. Європейськ
і режисери не бояться бути правдивими
, чесними, показувати
реальність
яка вона є. Така прикраса і комплімент
європейськ
ому кіно не просто так, європейськ
е кіно давно вже має статус найкращого
у світі. Сьогодні я подивився картину швейцарськ
о-французь
кого виробництв
а із відголоска
ми України, українок і борща українсько
го, а ще драма яку режисерка розгорнула
у своєму фільмі може ідеально вписатися в українськи
й формат. Мені сподобалос
ь акторське виконання ролей у фільмі, артисти дуже органічно вписались у фільм і навколишню
природу. Приємно здивувала українка яка нічим не відставала
від європейськ
их колег. Звичайно приїзд незнайомця
у  село
вніс свої корективи,
але і багато чого змусив усвідомити
, зміни які змусили героїв задуматись
над своїм життям, хто вони, для чого живуть і яка ціна цього життя і чи вартує воно того? Зрозуміло нам одне кожен із цих героїв дуже прагне змін і кожен з цих героїв зробив свій вибір.

Хороша затишна кінодрама яка показує нам важливі соціальні речі, відчуження
від міста, пошук власного затишку у житті, комфорту і гармонію з природою. Однозначно
картина варта перегляду,
а найкраще цей милий і світлий фільм дивитись разом із коханою дружиною у затишному кріслі взявши її за руку.