Всі частини Юні Мутанти Черепашки Ніндзя (трилогія 90-х) українською

Трилогія "Юні Мутанти Черепашки Ніндзя" початку 90-х — культова серія ігрових стрічок, заснованих на однойменних коміксах Кевіна Істмана та Пітера Лерда. Вона поєднала бойові мистецтва, гумор і пригоди з атмосферою вуличного Нью-Йорка, закріпивши черепашок-ніндзя як один із найвідоміших попкультурних феноменів свого часу.

Перший фільм (1990) представив глядачам чотирьох мутованих черепах — Леонардо, Рафаеля, Донателло й Мікеланджело — які живуть у каналізації, навчаються бойовому мистецтву ніндзюцу в сенсея Сплінтера й захищають місто від злочинності. Їхнім головним ворогом стає Шреддер, лідер клану Фут, який викрадає Сплінтера. Разом із журналісткою Ейпріл О'Ніл та вуличним борцем із криміналом Кейсі Джонсом, черепашки вирушають на його порятунок. Цей фільм мав темнішу й серйознішу атмосферу, ближчу до коміксів, і став величезним хітом, зібравши понад $200 млн у прокаті при бюджеті близько $13 млн.
У сиквелі "Таємниця Препарату" (1991) герої дізнаються походження мутагена, який перетворив їх на унікальних істот. Шреддер повертається, щоб створити нових мутантів — Токку й Раззара, які стають його зброєю проти черепашок. Фільм став легшим за тоном і більш орієнтованим на молодшу аудиторію, а також запам’ятався глядачам завдяки сцені з репером Ванілла Айс і піснею “Ninja Rap”. Хоча він не мав такого потужного впливу, як перша частина, стрічка теж була фінансово успішною.
У третій частині (1993) черепашки за допомогою чарівного скіпетра потрапляють у Японію XVI століття. Вони втручаються у конфлікт між селянами, жорстоким даймьо і британськими найманцями, водночас намагаючись повернутись у свій час. Це перший фільм серії, де відсутній Шреддер, і критики та фанати вважають його найслабшим із трьох через кардинальну зміну локацій, спрощений сюжет і менш якісні костюми.
Попри поступове зниження оцінок і зборів із кожною частиною, трилогія залишила глибокий слід у культурі 90-х. Вона започаткувала хвилю іграшок і відеоігор, а також закріпила образ черепашок-ніндзя в уявленні мільйонів глядачів. Ці фільми досі викликають ностальгію й залишаються знаковими для цілого покоління фанатів.

У наступні десятиліття кіно-серію неодноразово намагалися перезапустити. Зокрема, у 2014 і 2016 роках вийшла дилогія фільмів, продюсована Майклом Беєм. Ці стрічки використовували сучасні CGI-технології для створення черепашок і були набагато динамічнішими, видовищнішими й орієнтованими на молодшу аудиторію. Вони повернули таких класичних персонажів, як Шреддер, Крэнґ, Бібоп і Рокстеді, однак викликали змішані реакції: одні глядачі оцінили візуальні ефекти, інші критикували фільми за слабкий сценарій і надмірну комерціалізацію. Попри фінансовий успіх першої частини, дилогія не стала тривалою кінематографічною серією.
Таким чином, саме трилогія 90-х залишилася найбільш класичним і улюбленим втіленням черепашок-ніндзя на великому екрані, а спроби її перевершити або переосмислити лише підкреслили її унікальний дух і чарівність.