Роббі Вільямс: Better man

Чому мавпа? Напевне, одне з головних запитань, яке ставить перед собою глядач спостерігаючи за цим кіноекспериментом. Бо головний герой відчував себе порівняно із іншими трішки таким, гіршим, з нижчою вартістю - вказують автори. І на боротьбі з цією меншовартістю побудований весь фільм. Роббі дуркує, танцює, співає, лається, п'є алкоголь, вживає наркотики... І так декілька кіл на протязі всього хронометражу. Таким передано його шлях до слави і шлях у славі в цьому фільмі. Чи було все настільки у барвах - навряд - але, мавпа, - тут як метафора та головна знахідка кіно. Без неї це був би ще один посередній байопік-мюзикл.


Спостерігати за зоряним сходженням бунтаря не те, щоб було нецікаво, однак ловиш себе на думці що це вже бачили десятки разів. "Переступити межу", "Богемна рапсодія", той самий "Рокетмен"... Сходження, падіння, прийняття себе, умиротворення - завжди приблизно те саме. Різницю роблять нюанси - міцний сценарій, відмінна акторська гра чи якісна робота режисера. У випадку "Better Man" - по жодному із цих пунктів немає якогось вищого рівня - просто, майстерно, але без варіацій. Одним словом, стандартно. Музичні номери і голос Роббі, як і пісні які формували частину мого плейлиста у 2000-х, звичайно, вражають і викликають ностальгію. Та це, напевне, єдина дійсно якісна річ у кінострічці.


Сумнівною є також постійна боротьба Роббі-мавпи із низькою самооцінкою, бажанням стати найкращим, здобути визнання інших. Не стільки про те, що це не має право на життя, але повторювати по десятому колу на протязі двогодинної історії - це занадто. Творцям вдалось змістити акцент на головного героя в частині тиску і бажання бути завжди в софітах, та зовсім не розкривши саме той перехід від другорядних ролей у бойз-бенді до сольних виступів. Все сталося само собою, як співає один український співак. Смакувати постійне самознищення і страх, що в тобі пізнають щось другосортне, - це ціль. Закінчення ліричне та розставляє всі акценти історії на свої місця, та все ж залишається якесь враження недосказаності.


Гарна спроба екранізації ще одної історії слави зоряного хлопчика має право на життя, і, в більшості, сподобається достатній кількості глядачів. Однак кіножиття Роббі Вільямса, його "Feel" та "Supreme", на мою думку, могло та мало б бути більш яскравим та глибоким. Навіть зважаючи на мавпу всередині детальніше