Біжи, ховайся, бий

це не документалка, але дуже схоже на сучасну реальність.
формула жорстокості проста як двері - наявність соціуму + його вплив на індивіда. нічого не буває просто так. у фільмі прослідковується саме така логіка, котра аргументується на принципі "причина - наслідок". обгрунтований мотив негативного героя у фільмі - це уже хороший початок успіху.
з ненавистю у фільмі розібрались, вона пояснюється обставинами. що ж до хорошої дівчинки? хіба вона супер-героїня із Марвел-Всесвіту? чи нею керує адреналін та особисті переживання, що смачно заправленні удачею? скільки дивлюся фільми, стільки претензій завжди більше до позитивного героя, а чому? бо кожний з нас прирівнює себе до нього і після певного аналізу розуміє, що "я б так не зміг (чи не змогла)" чи "он вона яка вправна, але ж то кіно, в житті так не буває". а може, буває? але ми не дізнаємось, поки не опинимось в схожій ситуації, не переживемо всіх тих емоцій, страхів і почуттів.
незважаючи на фантастичну складову сюжету, фільм відповідає вказаним жанрам та визначається мною, як такий, що вартий уваги. його важливість також проявляється як у висвітленні проблеми шкільного булінгу, так і проблеми сприйняття себе детальніше

Якщо є можливість подивитись хороший фільм, то не дивіться оце. Жорстокий та нелогічний сюжет, непереконливі персонажі, недоумкуваті поліціанти, розумний та по-звірячому жорстокий злодій, кров і смерть. Хоча, якщо б трохи переробити сценарій, могло б вийти дещо цікаве.
Згадав події в кримському технікумі, коли хлопчина самотужки постріляв купу невинних людей і сам застрелився. Ото було справді страшно. А в цьому фільмі головні герої з ознаками шизофренії - чують голоси і страждають від підліткових комплексів. детальніше