Кисень

Молода жінка відкриває очі в замкнутому просторі. Вона панічно боїться таких коробок, де людина немов похована заживо. Навколо дроти, на руках напульсники, збоку таймер показує відсоток вмісту кисню в повітрі. Це кріогенна камера для медичних цілей. З наростанням панічної атаки кількість кисню починає різко знижуватися. Датчик наближається до лиця, жінка конвульсивно відсторонюється. Вона не знає, ким вона є і що від неї приховують. Сльози ллються з очей. Вона нічого не пам'ятає! Раптовий телефонний дзвінок змушує її відповісти. Голос з динаміка говорить, що якісь сили не бажають відновити її пам'ять. Голос пропонує допомогу. З чого ж почати?
Навколишнє обстановка нервує жінку. Цифри на таймері лякають ще більше. Вона вмовляє себе не думати про показники кисню, а зосередитися на диханні. Потрібно згадати, як вона сюди потрапила. Часу зовсім мало. Спогади дадуть шанс на порятунок. Кричати марно, ніхто не почує. Тільки біла лабораторна мишка, яка поруч. Що такого страшного приховано в її спогадах, що ті, хто помістив її в цю жахливу камеру, так не хочуть їх повернення?