Барака

Без слів камери показують нам світ, з акцентом не на «де», а на «що там». Починається фільм з ранку, природних ландшафтів і людей на молитві: вулканів, водоспадів, вельдтів і лісів; кілька сотень балійських індусів виконують кечак, спів мавпи. Корінні народи наносять фарбу на тіло; танцюють цілі села. У фільмі розповідається про знищення природи шляхом вирубки лісу, вибухових робіт і розробки корисних копалин. Образи злиднів, стрімкого міського життя, заводів змінюються війною, концтаборами, братськими могилами. Перед очима постають стародавні руїни, а потім священна річка, де купаються паломники та горять похоронні багаття. Молитва і природа повертаються. Чернець дзвонить у величезний дзвін; колесо зірок по небу.