Уявне

"Уявне" (оригінальна японська назва фільму "Раджер на горищі") – аніме-фільм, заснований на однойменній книзі британського поета А.Ф. Гаррольда "The Imaginary", який славиться своїм неповторним стилем, вміло поєднує дитячу історію з поетичністю та фантастичними елементами, створюючи чарівні та глибокі сюжети для дітей.
Основа сюжету книги та фільму одна, дівчинка Аманда вигадує собі друга Раджера і разом вони проходять через пригоди, борючись з лиходієм, який поїдає уявних друзів. Фільм чудово передає чарівну атмосферу книги і в цілому цікаво екранізує "The Imaginary".
Це вже другий повнометражний фільм студії Ponoc, створеної вихідцями зі студії Ghibli. Вибір основи для фільму досить цікавий, але цілком в дусі студії, як мені здається, Ghibli теж могла б екранізувати цю книгу.
Не знаю на скільки довго тінь Ghibli буде висіти над Ponoc і скільки часу їх будуть вважати лише блідою копією знаменитої студії. Проте мені здається, що вже на другому фільмі студія потихеньку почала намацувати власний стиль, тим паче, що Ghibli поступово здає позиції.
Порівнюючи "Уявне" з першим фільмом, "Мері та відьомська квітка", важко не помітити прогрес. "Уявне" виглядає більш пропрацьованим та унікальним. Якщо "Мері та відьомська квітка" здалася мені непоганою, але й досить поверхневою спробою відтворити магію Ghibli, то "Уявне" вже демонструє прогрес студії. Цей фільм-екранізація парадоксально краще впорався з завданням створення унікального світу, де фантазія і реальність перетинаються, і де взаємодія між дитиною та її уявним другом розкриває глибокі емоційні та психологічні аспекти дитинства.
Говорячи про технічний аспект фільму, я не можу заперечити, що під час деяких сцен я ловив себе на думці, що дивлюся саме Ghibli, забуваючи, що це не їх фільм. Це свідчить про те, що до унікальності Ponoc ще далеко. Однак були й сцени, які були не менш якісні, але водночас свіжі й нові. Світ уяви передано дуже добре, а якість анімації майже не поступається Ghibli. Дизайн персонажів та оточення створює атмосферу казковості, яка доповнюється різноманітними кольоровими палітрами та красивими пейзажами. Музичний супровід підкреслює емоційні моменти, хоча не вирізняється особливою запам’ятовуваністю.
І хоча перегляд фільму приніс мені задоволення, є один момент, який мене непокоїв і, можливо, все ж таки пов’язаний з браком досвіду студії. Сюжетні та драматичні лінії прописані добре і мають гарне візуальне втілення, проте їх було занадто багато для такого хронометражу, тому жодна з них не змогла повністю розкритися і "нокаутувати".
По-перше, у фільмі не зовсім зрозуміло, чию історію ми дивимося – Раджера чи Аманди. На мою думку, правильніше було б розповісти історію Аманди, а Раджера зробити інструментом розкриття цієї історії у другому акті. Було б ефективніше чіткіше поєднати Раджера з батьком Аманди, щоб зрозуміти, що саме переживає та втрачає Аманда. По-друге, варто було б краще подати лінію матері, зробити її контрастно більш дорослою та серйозною, без розуміння доньки, щоб її дії у фіналі мали більше значення. По-третє, лінія пана Вівсянки теж могла бути опрацьована краще. Він прописаний як лиходій, і його мотиви зрозумілі, але емоційно вони не підкріплені, тому він виглядає більше як загроза, ніж як справжній антагоніст.
Для цього всього потрібен час, і на мою думку, можна було б пожертвувати лініями Емілі та інших "уявних", прибрати механіку "перехоплення уявного" іншими дітьми, яка виглядає нелогічною, і сконцентруватися на головних героях. Важливо було б визначити, чию історію розповідати – Раджера чи Аманди, і довести до кінця центральну та одну-дві другорядні лінії, не розпорошуючи увагу на додаткові. Але це лише моя думка.
"Уявне" – це хороший фільм, який заслуговує на увагу як шанувальників студії Ghibli, так і нових шанувальників Ponoc. Я оцінив прогрес студії і сподіваюся, що вони на цьому не зупиняться. Від мене 7,5/10 за чарівність, гарний візуальний стиль та цікаву історію. детальніше