Рецензія №990

Коли Папа Римський помирає у Ватикані збирають конклав, щоб вибрати нового намісника Бога на землі. Цей фільм вирішив показати залаштунки цього таємничого дійства, коли кардиналів зачиняють за дверима і змушують вирішувати, аж поки не піде білий дим). Це, звичайно, жарт, однак всередині стін відбуваються досить таки серйозні баталії у боротьбі за владу...


"Конклав" - прекрасний зразок якісного кіно, який поєднав усі важливі сторони - класна режисура, грунтовний сценарій, відмінна акторська гра та вражаючий музичний супровід. І хоч більшість подій фільму відбуваються у замкнутому просторі та досить часто "ходять по колу" саспенс вміло нагнітається, розгадка чи то пак розв'язка невідома до останніх хвилин. Автори згущують атмосферу, змінюють ролі героїв та антигероїв, дають акторам дійсно грати та відчути їхні амплуа, а не просто відбути номер. Тому тут подяка прекрасному підбору акторів - Літгоу, Туччі, Росселіні, і, звичайно, неперевершений Файнс, його перфоманс достойний найвищих нагород. Майже, як і завжди... Гра акторів, як і міцний сценарій, тримає в напрузі до кінця. Їм віриш, як і віриш в кулуарні ігри не ідеальних та гріховних кардиналів, які готові майже на все для того, щоб здобути святий престол.


І знову згадається постійна тривожна музика, передбачувані та не дуже сюжетні повороти, а потім... фінальний твіст, який комусь може здатись логічним, та багатьом - недоречним. Навіть тепер, в епоху толерантності та іспиту віри...


"Конклав" прекрасно зайде прихильникам розумного кіно та хорошої акторської гри, в ньому достатньо інформації для роздумів та приголомшливих моментів із закулісся Ватикану. Він старається поєднати стиль європейського кіно та американське вільнодумство і толерантність, показує усіх людей грішними без винятків, та задає вірний напрям випробування віри: "Чи ми завжди максимально чесні перед Богом у момент найбільшої спокуси - спокуси влади та честолюбства?"