Рецензія №958

Фільм "Початок" Крістофера Нолана отримав купу похвал і вважається одним із найкращих у жанрі наукової фантастики. Але після перегляду в мене склалося зовсім інше враження. Замість захоплення — суцільна плутанина, замість глибокого сенсу — складна схема, яку важко розібрати.

Основна ідея, на перший погляд, цікава: група людей проникає у сни, щоб змінювати свідомість інших. Але реалізація вийшла настільки заплутаною, що в якийсь момент просто перестаєш розуміти, де сон, де реальність, і як це все взагалі працює. Один рівень сну, другий, третій, четвертий… сюжет стає настільки перевантаженим, що вже немає ні напруги, ні емоційного зв’язку з героями — лише бажання розібратися, що відбувається.

Ще один мінус — це персонажі. Вони холодні, без особливого розвитку, і за них не вдається переживати. Ді Капріо грає добре, але його герой не викликає співчуття, якого, здається, від нас очікують. Інші персонажі взагалі більше схожі на інструменти для просування сюжету, а не на живих людей.

Атмосфера фільму теж суперечлива. Так, є ефектні моменти, цікаві візуальні рішення, сцени в перевернених містах виглядають круто. Але все настільки серйозне, холодне і переплутане, що замість занурення у світ сновидінь відчуваєш лише втому від перегляду.

"Початок" — це фільм, який намагається бути надто розумним, але через це стає важким для сприйняття. Він технічно крутий, візуально стильний, але емоційно порожній. Якщо любите складні головоломки в кіно — можливо, вам зайде. Але якщо хочете просто насолодитися цікавою історією, то це точно не той випадок.