Рецензія №953

Це той фільм, коли наукова фантастика відчувається максимально реалістичною. Фільм не просто показує космічні пригоди, а й розповідає про силу людського розуму, витривалість і, що важливо, гумор навіть у найскрутніших ситуаціях.

Головний герой, Марк Вотні, залишається один на Марсі після невдалої місії, і його головне завдання — вижити. Але замість класичного драматизму та депресії він підходить до всього з іронією та логікою: «Я на Марсі, їжі мало, зв’язку немає, але я ботанік, тому викручуся». Ось цей настрій і робить фільм особливим — замість сліз і розпачу ми бачимо, як людина перетворює планету на свою лабораторію і знаходить рішення там, де здавалося б, їх немає.

Метт Деймон тут просто ідеальний. Він одночасно і вчений, і звичайний хлопець, якого можна уявити своїм знайомим. Його жарти додають легкості, навіть коли ситуація реально критична. Другорядні персонажі теж непогані, але вони більше для підтримки історії, а вся увага зосереджена саме на Марку.

Візуально все дуже круто: Марс виглядає так, що здається, ніби справді знято на іншій планеті. Ніяких штучних спецефектів, усе виглядає натурально й переконливо.

Якщо говорити про науку, то тут фільм на диво точний. NASA навіть допомагало з деталями, і це відчувається. Звісно, є деякі моменти, які могли б бути інакшими — наприклад, той самий шторм, який усе запустив, у реальному житті не був би таким потужним. Але це вже художні допущення, без яких не було б самого фільму.

Що можу сказати загалом? "Марсіянин" — це не просто хороший фільм, а той, після якого хочеться щось зробити. Вивчити щось нове, подумати, як би ти сам діяв у такій ситуації, просто повірити, що людський розум реально здатний на багато що. Однозначно варто дивитися, навіть якщо ви не фанат фантастики.