Рецензія №947

Мікі Барнс попав у халепу. Десь у недалекому майбутньому на нашій проблемній неньці Землі група ренегатів та шукачів пригод на чолі з психанутим кандидатом в конгресмени Кеннетом Маршалом та його не менш шизанутою дружиною вирішили покорити планету у близькій-близькій Галактиці. Причому тут Мікі? В нього дуже цікава роль на космічному кораблі - його завдання постійно помирати...


Корейський режисер не вперше знімає фільми, які є не тільки розвагою, а й містять ті чи інші посили та алегорії на наше сучасне суспільство. Надспоживання, нерівність, пихатість та й просто загнивання колективного Заходу... Десь більше, десь менше - "Снігобур" та "Паразити" не дадуть обманути. Приємно те, що він вміє та практикує подати оце своє бачення у простому для споживача тоні, без моралізаторства та повчань, а швидше в дусі чорної комедії, післясмак після якої для глядача буде водночас і гіркий, і солодкий, і смішний, і сумний... "Мікі 17" не став якимось одкровенням, а швидше можливістю для корейця, маючи більший бюджет та хороших американських акторів, масштабувати своє вміння, відправити його буквально і фігурально в космос. Вийшло досить цікаво, хоч варто зауважити, що і досить комерційно. Не скажу, що це погано, бо Голівуд - це постійний бізнес і свої ідеї режисер передав, проте відчувалось, що "чорнухи" могло бути й більше, та десь продюсери стримали цей запал.


Хоч і без цього вийшло просто вражаюче. Паттісон, якого тут дуже багато, і в різних характерах, показує, що може бути досить вдалим вибором для ролі такого собі недалекого простака та/або жорсткого чувака (перше вдається йому краще). Руффало взагалі видає оскароносну роль другого плану, перетворюючи свого нарцистичного трампівського персонажа в абсолютний образ багатьох сучасних політиків. Просто браво! По сюжету тут і там розкидані натяки та прямі порівняння, алегорії та метафори на сучасний світ, персонажі живі, і кожен із своїми джмелями в голові. Друг, який набрав на тебе кредитів, ти, який фатально невпевнений в собі і виниш себе у випадку в дитинстві, сильна жінка, яка притягує до себе і утримує, планета, яка котиться в тартарари, пошук чогось кращого в словах пройдисвіта-демагога-телезірки, маніпуляції для мас, бажання знищити чуже і незрозуміле, а не сприйняти і зрозуміти його, знайомство із сильною своєю половиною і страх її. А ще про любов, екологію та політику...


Багато всього у цьому "Мікі 17", дивишся із захватом та не зважаєш на достатній хронометраж. Всі питання підняті та достатньо розкриті. Лише одне без відповіді: "Мікі, а як це вмирати, які почуття?". Може, воно і краще, без відповіді, бо після перегляду фільму кожен зможе зрозуміти і знайти правильну для себе.