Рецензія №944

"Компаньйону" вдається заінтригувати вже у стартовій сцені фразою молодої закоханої дівчини про відчуття, які вона відчула до коханого лише після того, як з ним познайомилась, та після того, як вона його вбила. До слова, це ж вона повторює і в завершальній сцені. А між ними цей сучасний трилер з героями покоління Z, незважаючи на достатню свіжість ідей, та погляд режисера-дебютанта, набиває достатньо гуль пробуючи привнести в жанр щось нове.


Важко не спойлерити, але вся інтрига вмерла після другого анонсу до фільму, де було сказано про те, що кіно про те, як хлопець хакнув свого секс-бота. Воно то так, але Дрю Хенкок із компанією все ж старається нас здивувати, підкидуючи кожні 10-15 хвилин якийсь новий сюжетний поворот, нову ідею чи сценарне рішення. Це класно, але зовсім без системи. Таке враження, що у творців фільму був мозковий штурм, ідей назбирали багато, але щоб якось докупи і в одну сюжетну канву не виходить. Та й із темпом біда, динаміка страждає, і дірки в сценарії просто вражаючі. Плюс до того всього стандартна тупість героїв середньостатистичного американського трилера нікуди не поділась, а інколи вона просто в абсолюті.


І кидає "Компаньйона" то в вогонь, то в воду - плавний нудний початок переходить в криваву зав'язку, інтригуюча кульмінація, потім ще одна, і ще одна, розв'язка, і знову кульмінація, і знову розв'язка. Не всі з них тримають в напрузі, деякі просто терпиш. І хоч твістів, кривавих і не дуже, теж достатньо, та вони нерівномірні, а іноді надто вимучені. Як ви зрозуміли, із сценарієм біда - задумка на мільйон, реалізація так собі. А можна було б, ідея ж дійсно вогонь... Деколи ще в акторській грі проблема - тут не те щоб зовсім дерев'яно, але без вогника. Повістка, як же без неї, не ріже очі та часом забагато тих всіх любощів і поклонів. Єдина світла пляма - Софі Тетчер - дівчина сподобалась в "Єретику", а тут взагалі "прокачала" себе майже на 100%. Напевне, майбутня королева трилерів та горорів росте. Є щось в ній таке скромне і загрозливе водночас...


Ось такий нерівний фільм. Ніби й цікаво, але й нудно водночас, оригінальні ідеї та сценарні знахідки мирно співіснують з тупими банальними діями - важко це все оцінити і співвіднести із якимось еталоном. "Компаньйон" занадто особливий для цього. Це треба просто бачити та оцінити. В епоху, коли штучний інтелект входить в усі сфери життя, знати як поводитися з розумними компаньойнами для емоційної підтримки цінно для здоров'я кожного)