Рецензія №926

Велика посна хуйня на 2 години. Нові ідеї? Ні. Цигани вкрали коня? Так. А звук як? Персонажі говорять тихо - двері скриплять голосно. Та і не лише двері, а буквально все середовище голосніше ніж персонажі. Антагоніст робить два вдихи на кожну букву, ніби заряджає магазин, щоб видати кулеметну чергу аж з двох слів підряд. Хоп, перезаряджання. Вдих-Вдих. Нова фраза. Вдих-Видих. Так ніби іншим способом показати втому і старість ну ніяк не можна було. Вдих-Видих. Це єдиний Дракула за якого переживаєш. Думаєш, може йому якихось апельсинів купити, чи що. Може курс вітамінів пройти. Бо він виглядає настільки погано ніби в тій труні йому щоночі вмикають новий альбом Потапа.

Сюжет. З відомої точки А(Вюрцбург) у невідому точку Б відправляється бравий козак на коні. Невідома - бо нам не кажуть. Десь в Карпатах. Певне Румунія не заплатила за рекламу, або режисер не розуміє наскільки Карпати величезна територія. В цілому, наш герой хлопець тямучий і жвавий. Скаче на коні 1500км і навіть комір не замастив. Проте 5 хв у замку віч-на-віч із вампіром і він ввесь мокрий. Ось так автор демонструє нам силу чистого зла. Так, не судіть строго. Дракула все-таки на пенсії. Жах і параліч, послабшав. Тепер його інструменти це - надмірне потовиділення і підняття температури.

Монтаж. Зміна планів для покоління тік-току. В окремих моментах буквально один план на одну секунду хронометражу. Великий план-Загальний План, Стіна-Ворота-Стіна, Персонаж-Труна-Персонаж-Труна-Персонаж-Труна. Певне таким чином монтажер подавав нам сигнал S.O.S.? Хто знає абетку Морзе розкажіть нам! Можливо там людині потрібна допомога. Крім того, дуже вміло використовують рухи камери: тут і ліворуч, і праворуч, вниз-вгору, вперед-назад. Там якийсь до біса крутий штатив був.

Звук. Окремий осиновий кіл у серце глядачів. У цьому фільмі вас лякатимуть звуком. "Крик". Бо випадкові звукові доріжки або доріжки ефектів. "Писк". З'являються там де треба і не треба. Скрегіт, важке дихання, стукіт серця, гавкіт собак, стогнання, пищання, шипіння, спів, схлипування, шморгання, свист - за довбешся все перераховувати. І це лише ефекти, а ще десяток інструментів які постійно гупають, свистять, бриньчать, гудуть. Ну і крик чайки. Чайка....

Повертаємось до сюжету. Наш закоханий парубок сідає на коня і скаче назад додому. Цього разу він долає тих самих 1500км і повертається втомленим зі рясною рослинністю на обличчі. Хоч якийсь прояв важкої дороги. Цікавий, факт, що Носферату прибуває пізніше хлопця, хоча вирушив раніше. Мабуть, його ставка, дібратися з Карпат в центр Німеччини на човні, не зіграла. Далі зло убиває всіх кого хоче, окрім головної героїні. Від неї він прагне кохання. Вона відмовляє. Він дає їй три дні, або примусить. Блять, в чому сенс трьох днів? Якщо ти її можеш примусити, то чому не примушуєш зараз? А якщо ти їй дав час подумати та вирішити то чому тоді будеш потім примушувати?

Загалом, мене нудить від цього фільму. Не логічний, не страшний, погано змонтований, надмірно пафосний, з купую посилань на класику кінематографа. Порадьте його тим кого не любите.