Рецензія №925

Як той, хто прочитав оригінал Брема Стокера, хочу сказати, що даний фільм це безжалісне публічне знущання над світовою класикою. Так, робота оператора, і якість картинки, загалом, на високому рівні, але повісточка перевернула самі основи з ніг на голову. Чоловік у цьому фільмі, або хворий маніяк, або сльозливе сцикло, або пригнічувач жінок, або безпорадний дід - інші архетипи просто відсутні, в той час як головна героїня(а у фільмі головна саме вона, і ніхто інший), принижене "патріархальним" світом, ніби принесене йому в жертву, цнотливе безневинне створіння, котре задихається в неволі і прагне до свободи(самовираження?), котру ніхто не хоче чути. І (СПОЙЛЕР), вона, і тільки вона сама, не дивлячись на усе це і є рятівницею всього і всіх, і як Ісус помирає(за наші гріхи?).
Ідея, сама по собі, може й непогана, але навіщо, не побоюсь цього слова, паплюжити нею безсмертну класику? гадаю відповідь проста - без носферату, без Стокера, чи пращура, у вигляді перешої кіноадаптації, на "голу" задумку автора, ніхто б не купився, як би цинічно це не звучало.
І, коли у світі, здається, уже всім стало очевидно, що повісточка остогидла всім, з очевидних причин, режисер цього візуально шедевра, озброєний бочкою дьогтя, намагається застрибнути в потяг, який, хоч і не давно, але пішов.
Як висновок, всім раджу прочитати твір Брема Стокера, котрий зробив фільм світовою класикою,а не навпаки. Твір про справжнє братерство(не тільки чоловіче), хоробрість, самопожертву, та всепереможне кохання. Про все те, чого немає в цьому фільмі.
І так, озвучка, і справді, ну дуже не дуже.