Рецензія №914

Граф Дракула, Орлок чи називайте як хочете цього вампіра - культовий персонаж кінематографу. Про нього зняли стільки фільмів і в стількох жанрах, що легко збитись з рахунку. Це і комедії, і анімація, і трагічні драми, ну й найпопулярніші і наймасовіші - трилери-жахи-горори. Тому коли такий своєрідний митець як Еггерс вирішив зняти свою версію, причому взявши за базу той самий фільм на початку розвитку кіно, - стало досить цікаво. Враховуючи стиль автора і його ухил на естетику у кадрі та натуралізм в акторській грі. "Маяк" мені запам'ятався і навіть сподобався, а от з фільмами з Тейлор-Джой якось не склалось. "Носферату" ж на даний момент - це дійсно топова та найкраща робота митця.


Спочатку був страх того, що побачу художню театральну виставу, повну алегорій та метафор, та, звичайно, натуралізму. Останній залишився і прекрасно вписався у сюжет. Навіть без крові... Достатньо хлюпаючих звуків, стогонів, хрипів, щурів, чуми та істерик. Саспенсу небагато, але тут він і не потрібен, достатньо гри з тінями, похмурої атмосфери та моторошних звуків. Одним словом, операторська робота на висоті.


Актори зіграли прекрасно. Лілі Роуз-Депп буквально вжилась у роль трагічної нареченої, іноді грає настільки з надривом, що починаєш сумніватись у психічному здоров'ї - причому не персонажу, а самої акторки. Що є доказом відмінної гри... Скашгорд замаскований настільки, що впізнати у цій почварі щось близьке до людської істоти нереально, але його рухи і фрази-плювки - філігранно вивірені. Голт - непогано, Аарон "Крейвен" Тейлор-Джонсон теж ідеально вписався в роль брутального і тупуватого магната. Але Дефо... Це щось! Реально перфоманс і те, що тримає та склеює кожну сцену з його участю у другій частині фільму.


Що ж до сценарію та режисури, то тут є деякі питання. Історія достатньо проста, прямолінійна та стара, як світ. Вигадати щось нове пробували вже не раз, але розказати зі своєї точки зору та користуючись улюбленим набором інструментів зуміє не кожен. Роберт Еггерс зміг. Причому для мене це перший його фільм, де не стільки про форму подачі, як про сюжет та комерційний успіх. Тут він в першу чергу, режисер і сценарист, а не художник. Чи це погано і крок назад? Залежно від точки зору... Його стиль є і буде ще довгий час досить впізнаваним, а додати трохи фішок комерційного кіно для охоплення широкої аудиторії - чому б і ні.


"Носферату" - відмінна та якісна робота. Комусь може забракнути трагізму графа фільму Копполи, хтось згадає похмурість у фільмі Герцога, але Орлок Еггерса - зло у чистому вигляді, яке не шукає прихованих мотивів, а шукає того, від чого йому було добре. Здоровий і чесний егоїзм. Все по-людськи, як для вампіра... Тому, можливо, йому далеко до того, що за думками деяких критиків є "найкращим фільмом року", але це, однозначно, той витвір, що міцний не тільки зсередини, а й ззовні. Історія, стиль, акторська гра та сенс - в кожному кадрі та рішенні.