Рецензія №89

Наважуся на розлогий коментар. А розпочну його цитуючи А. Солженіцина: "Искусство - ето не что, а как".
Для кожного витвору мистецтва, будь то живописна картина, скульптура або ж архітектурна споруда, важливими є два аспекти - форма та зміст. Що стосується форми - чи варто повторювати усе те, що тямущим людям відомо і зрозуміло уже давно, а саме: майстерна постановка картини, бездоганна акторська гра головних героїв, надзвичайно зворушлива при всій своїй простоті музика. Все це надає витончесті та неабиякого шарму такій, здавалося б, безсумнівно огидній справі як гангстерство. Подекуди цей ліризм уміло розбавляється доволі гротескними епізодами, котрі за рахунок своєї контрастності лише підсилюють цілісність задуму та органічно вплітаються у "партитуру" цієї "симфонії". Уся стрічка наповнена естетикою та високим стилем. Це й манери, це й антураж примішень, це й костюми врешті-решт. На противагу наведу один немаловідомий російський фільм, де головні герої займаються схожими речами, але при цьому слухають придуркувату музику, одягаються як шпана (власне це і є шпана) і усім зовнішнім виглядом демонструють свою, хай пробачать мені таке слово, бидляцькість.
У завершальному реченні рецензії розміщенної на сайті йдеться про те, що головний герой зазнає морального краху... З цього й розпочнемо коментар другої тези (зміст). Варто зрозуміти, що подібні заняття лише у відмінних формах існували й існуватимуть завжди. Це зовсім відмінний (кримінальний) світ який існує поруч, і ті хто до нього належать, як не парадоксально, такі ж люди - їм притаманні не лише жадоба крові влади та грошей, але й любов, честь, вірність. Це такий же коктейль життя який п'ємо усі ми, лише міцніший. І ці люди мають сили щоб випити його до дна. Можна довго і беззмістовно вести філософські суперечки про зло та його природу. Але важливіше побачити красу життя навіть у таких темних відтінках. Справжні витвори тим і визначаються, що перетворюють біль життя на красу мистецтва.