Рецензія №882

Співачка Скай Райлі після важких подій річної давнини повертається на сцену. Але якимось чином примудряється вляпатись в історію з демоном з першої частини "Усміхайся". А далі переживає дуже веселий і сповнений посмішок тиждень, який не забуде ніколи...


Друга частина фільму зберегла режисера і є буквальним продовженням історії дворічної давнини. Атмосфера, саспенс, моторошні скрімери, непогана операторська робота - теж на місці. Із нового - відома акторка в головній ролі, яка як не як була принцесою в діснеївському "Аладіні" і, тадам, бо це зовсім неочікувано, - психологічна драма. Ось чого я не сподівався зустріти у настільки простій та банальній історії... Бо по своїй суті - це копія оригіналу, навіть немає що додати. Але режисер, напевне, вирішив показати, що вміє в драму, і йому це дійсно вдалось. Кіно вперто топчеться на цьому полі добрячу третину хронометражу, і, хоч і не копає в глибину, але все ж таки підіймає теми втрати, вини, стосунків матері та доньки, тиску, життя селебріті під лупою зі сторони суспільства... І це все, до речі, непогано передається Наомі Скотт, яка впевнено передала стан психічного розладу та розпаду особистості. Та ще й в тій атмосфері безвиході...


Але якщо десь прибуває, то десь і відбуває... Ухил в сторону психології та драми не йде на користь стрункості сюжету, і та кількість моторошних моментів, яка є, розмазується по достатньо відчутному хронометражі та не відчувається настільки концентровано, як в початковій історії. Та й розв'язка до фінального акорду настільки сумбурна й заплутана, що важко зрозуміти, до чого це все йде. Але от сама кінцівка - несподівана та з досить масним натяком на продовження із тисячею можливих варіантів.


"Усміхайся 2" - якісне продовження і хороший трилер, однак слід визнати, що це крок назад від жахів та два кроки вперед в сторону драми. Чи потрібне це цій історії, хай вирішить перед можливим переглядом кожен сам для себе.