Рецензія №857

Я вважаю Стівена Кінга хорошим письмеником, не зважаючи на те що у псевдо інтелектуальної публіки його прийнято зневажати. Я Вважаю його цікавим письменником, який вкладає цікаві думки у свої книги,і цікаво розкриває епоху старої (40-70 роки) Америки і робить це так потужно, що навіть я який не жив у 60х і ніколи не бував у США відчуваю солодку ностальгію за тією Америкою. Що сказати, почну здалеку. Колись давно ще в шкільні роки я прочитав "Сяйво" яке мені дуже сподобалось, дуже сильна книга, багато цікавих думок. А потім подивився фільм Кубріка яким мене як і Кінга розчарував. Тому що Кубрик як і Тарковський у Сталкері, взяв тільки загальну фабулу а далі ліпив свій артхаус. А от з доктором Сон, Історія протилежна, Коли я читав,не міг зрозуміти навіщо Кінг взявся писати продовження, яке воно вийшло вимучене та не цікаве, а найголовніше як нікчемні тут лиходії старі діди, які чіпляються за своє нікчемне як у одній старій книжці «П'ять ложок елексіру». Вони не лякають вони бридкі і нікчемні. Це ж нікому не буде цікаво, подумав я. Та й хлопчина який вижив в оверлуці, за якого я вболівав, лише для того щоб стати нікчемою і хронічним алкашом. Яке розчарування. Це все одно що вболівати за Ріплі і дівчинку у чужих 2, щоб у 3 частині бачити як вона вмирає на початку фільму. І тільки побачивши фільм, я зрозумів усю силу режисера, як він придумав поставити кадри, епізоди. Які цікаві актори, потужно грають. Як цікаво режисер придумав примирити Версію Кубріка та версію Кінга. Ну і Ребекка Фергюсон -сексі!