Рецензія №802

Розумний робот, який запрограмований на виконання завдань та допомогу хазяїну, випадково, в результаті катастрофи, попадає на безлюдний острів, де купа дикого звір'я та жодної людини, якій можна служити. По суті, збій програми і провал алгоритму. Але навіть у дикому і первинному середовищі є місце для завдання, яке, на жаль, не завжди під силу людині, не те що андроїду...


Про цей мультфільм можна і потрібно писати багато. Бо він один із найкращих... Бо він про материнську любов, про дружбу, про підтримку... Бо він про жертовністьта віру в добро... Приклад хорошої історії, прекрасної анімації і відмінного сімейного кіно. Банальна, по своїй суті, історія викликає гаму почуттів, розчулює до сліз, та робить глядача учасником цілої драми та болісного переродження головної героїні. Роботеса, в основі якої алгоритм "почув - зробив - отримав оцінку" отримує зовсім нелінійні завдання, причому там, де здається цього просто не може бути. Там, де немає людини... І середовище дикого острова іноді здається більш людним та людяним, ніж урбанізоване суспільство. І бажання чи потреба взаємодіяти, вирішувати завдання нестандартно, відчувати і почуватись, - це не тільки про тварин, які говорять, а також і про нас... Адже ми теж іноді у світлі постійних завдань забуваємо про базові речі, які роблять нас людьми.


Якщо коротко про технічну сторону анімації - якісний 3D, своєрідна приємна анімація, яку ми вже бачили в продовженні "Кота в чоботях" та "Поганцях", хороший темп історії, особливо у другій частині, коли сюжет не просідає, а кожного разу пропонує замість закінчення ще один поворот. І чуттєвість, постійні співпереживання головній героїні, там просто без слів...


Приємно бути глядачем і свого роду учасником цієї історії навчання, перетворення, розуміння та самопожертви... Коли більше про те, щоб допомогти, щиро і без відповіді, служити та оберігати, бути мамою та другом. Тоді, коли це відчуває машина... Так хочеться, щоб це відчував кожен. Наскільки б він не був розумним, іноді треба приймати рішення тим, що глибше... Як казав маленький принц, який, як і робот Роз, дружив із лисом, - "спостережливе лише серце, головного очима не побачиш". Після цього шедевру відчуваєш, що твоє серце готове до почуттів та спостережень. Зумів андроїд, невже не зможуть люди...