Рецензія №795

"Бітлджюс Бітлджюс" — це такий фільм, який, як хороший коктейль, викликає незабутні враження, навіть якщо ти не певен, з чого він складається. Тим Бертон знову на сцені, і ця його стрічка просто наповнена фірмовим дивакуватим шармом та гумором.


Сюжет розгортається довкола пари привидів, що намагаються вигнати нових власників зі свого будинку. І тут у гру вступає сам Бітлджюс — чарівно-негідний демон, який спеціалізується на "екзорцизмі живих". Як завжди, ситуація виходить з-під контролю, і далі все йде за схемою "чим гірше — тим краще".

Сам сюжет настільки дивний і абсурдний, що в якийсь момент ти просто відпускаєш всі логічні ниточки і пірнаєш у вир подій. Фільм грається з життям і смертю, і при цьому не втрачає свого темного гумору.


Майкл Кітон у ролі Бітлджюса — це майстер-клас із комедійної гри. Його персонаж настільки відразливий і водночас неймовірно харизматичний, що ти не можеш відірватися від його енергетики. Кітон настільки вжився в роль, що, здається, його хаотичність розриває екран.

Вайнона Райдер в ролі Лідії, готичної підлітки з мертвим поглядом, додає цьому хаосу нотку глибини і серйозності. Її персонаж — своєрідний якір для всього цього божевілля. Вона наче каже глядачу: "Так, я теж не знаю, що тут відбувається, але це весело". Джина Девіс і Алек Болдуін грають "солодку" пару привидів, яка просто хоче повернути свій дім, і їхні образи додають м'якості в загальний абсурд.


Тим Бертон — майстер своєї справи. Він змішує свій фірмовий стиль — готичний хорор з дивними персонажами і темним гумором — у фільмі, де кожен кадр виглядає як витвір мистецтва. Його світи завжди дещо перекручені, але це і є чарівність Бертонівських картин. Він вдало балансує між казковою дурістю і справжньою людською трагедією, роблячи фільм доступним і для дорослих, і для підлітків.


Візуально стрічка — це класика готичного кіно. Світ Тіма Бертона насичений строкатими кольорами і сюрреалістичними декораціями. Пластикові змії, химерні монстри і похмурий дизайн роблять фільм одночасно приємно дивним і трохи жахливим, але не надто. Бертон любить балансувати на грані абсурду, і в цьому випадку він перевершив самого себе.


"Бітлджюс Бітлджюс" — це фільм, який не потребує пояснень. Ти просто дивишся, смієшся, трохи злякаєшся і врешті решт залишаєшся з думкою: "Що це було, і чому мені це сподобалося?". Тим Бертон вкотре довів, що є справжнім майстром створення чарівних світів, де нормальність — це зайва річ.

Фільм настільки несерйозний, що ти просто розслабляєшся і дозволяєш йому себе розважати. Але, як і у будь-якого фільму, є свої недоліки. Деякі моменти здаються занадто фантасмагоричними, і іноді сюжетні лінії губляться в потоці божевільних подій.


Моя оцінка — 9/10. Це справжній шедевр готичного гумору і фантазії, але можливо не для всіх. Якщо ви готові до хаотичної мандрівки по світу Бертона з харизматичним Майклом Кітоном у ролі головного дивака — цей фільм для вас.