Рецензія №734

Трейлер фільму мене дуже заінтригував. А прізвище режисера обіцяло щось нестандартне і незбагненне, якісь сюжетні твісти і несподівані повороти. Що поробиш, Шьямалан ще з часів "Шостого почуття" привчив глядачів що його трилери - це щось особливе. Та з того часу прийшло стільки років та фільмів, що починаєш усвідомлювати, - тоді режисер/сценарист знімав краще, а зараз просто халтурить і виїжджає на своєму імені.

Зав'язка фільму хоч наскільки б банальною не була, та в сеттингу концерту із тисячами учасників і разом з тим із одним маніяком - виглядає вражаюче та по-новому. І герою Гартнетта, який відіграв дуже класно, потрібно кожну хвилину знаходити нові шляхи для того, щоб втекти. Бо петля все ближче і ближче та кільце зжимається... А ще він батько, який організував для доньки свято. До речі, лінія батько-донька передана вдало, у тому числі і завдяки акторській грі молодої Аріель Доног'ю. І перша година фільму вміло тримає напругу, постійно додаючи саспенсу і нагнітаючи атмосферу. А потім...

Потім фільм треба було закінчувати. Бо склалось враження, що автору банально не було чим заповнити хронометраж. Пояснення, сюжетні повороти - абсурдні та надумані, абсолютна більшість сцен - просто зайві, бо не несуть жодного сюжетного навантаження. І це останні 30-40 хвилин фільму, трилеру, де в ці хвилини мала бути розв'язка і вибух емоцій. А тут нудно та спокійно... Атмосферу нагнітали-нагнітали і... все. У чому сенс? Незрозуміло. Хороша операторська робота, гарні ракурси, але задля чого... Сценарій, вибачте, - просто дно, містер Шьямалан.

Згадується старий анекдот про ремонт, який починали у стилі хай-тек, а закінчили у стилі хай так. Тут точно такий випадок... А Шьямалан зараз подібний прорабу, який малює на промо королівський стиль квартири, та в результаті замовник отримує ремонт у стилі 80-х, все чистенько, якісно, гарно, але це вже давно не в моді. Та автор, здається, забув як робити правильно, а , може, ніколи і не вмів. Пару разів вийшло бомбезно, а далі - хай так...