Рецензія №724

Коли в 1995 році Майкл Бей розпочав франшизу "Поганих хлопців", напевне, ніхто не задумувався, що вона триватиме майже 30 років (хоч і з великою перервою після того як він зняв перші два фільми). Зараз естафету у Бея прийняли два молодих бельгійця, та, правду кажучи, каші не зіпсували. І будуть продовжувати, напевне, надалі...

Якщо зануритись в перипетії сюжету четвертої частини, то тут в принципі абсолютно нічого нового - у поганих хлопців знову халепа, з якої вони вміло викручуються з певною долею гумору, драйвом, постійними стрілялками та бігом. Все те саме - вже вчетверте... Тільки герої старші на 30 років, і, тут слід віддати належне сценаристам, вони додають Майку та Маркусу якихось болячок, щоб не виглядали вже зовсім супергероями. У Маркуса був серцевий напад, після якого він відчув себе заледве не Ісусом, у Майка - панічні атаки. До речі, саме на цих моментах базується практично весь гумор фільму та взаємні жарти героїв. Є ще дуже вдалий екшн, хороші операторські рішення, та знову ж, як завжди, до неможливості примітивний та банальний сюжет і зовсім невиразні другорядні герої. На виході - органічне продовження "Поганих хлопців назавжди" 2020 року, нічого зайвого.

Сміт та Лоуренс втілюють в життя дуже класну пару героїв, їхня взаємодія є двигуном всіх історій, ця формула працювала в балаганах Бея, продовжує діяти у фільмах дуету режисерів. Актори, як і персонажі, старіють, проте рівень ідіотизму, пафосу, і так само гумору та екшну залишається на тому прийнятному рівні, який дає змогу потішити фанів франшизи. Чи можна щось покращити? Звісно... Як і погіршити. Але навіщо? Поки що все працює. Отримуємо такий собі флоридський "Форсаж" із суворими старіючими героями та сімейними цінностями. Та що буде далі? Bad boys, what you gonna do?