Рецензія №721

Формально, "Смерчі" є своєрідним римейком/продовженням майже однойменного фільму 1996 року. Фільму, який я дивився ще юнаком, і пам'ятаю, що майже нічого з нього не пам'ятаю. Декілька акторів другої ланки, відмінно подана стихія у кадрі та й все...

У теперішній історії ми бачимо Кейт, яка пережила трагедію під час смерчу, але все ж знайшла у собі сили повернутися та продовжити роботу над пошуком боротьби зі стихією. А також її друга Хаві, який переслідує науковий і не тільки інтерес, та Тайлера, зірку ютуба та приборкувача торнадо. Їх долі зв'язуються, щоб приборкати стихію та врятувати людей.

Фільм 2024 року ризикує повторити шлях свого попередника. Так, це візуально прекрасна історія ловців смерчів, однак з дуже слабкою сюжетною лінією. І якщо на початку сюжет банально простий, однак логічний, то у фіналі бажання врятувати всіх та вирішити усі незакриті питання в останні 15 хвилин, однозначно відносяться торнадо десь зі швидкістю у тисячу кілометрів в годину. Та й з адреналіном та динамікою не все просто - для цієї історії цих двох інгредієнтів явно могло бути більше.

І класну пригоду та сутичку із природною стихією не рятує ні хороша акторська гра Дейзі Едгар-Джонс, ні шарм Павелла. Тут, напевне, варто зупинитись більше, бо актори дійсно грають, передають емоції, а це, направду, досить рідко можна побачити у літніх блокбастерах. Та й вражаючий вигляд торнадо, що переданий, при теперішніх технологіях, на великому екрані просто захоплює дух.

Думаю, фільм зайде багатьом, однак, потрібно розуміти, що для літнього блокбастера у ньому замало ваги, а для хорошого пригодницького кіно - вдалої історії. Достатньо одноразове задоволення...