Рецензія №717

Фільм мені дійсно сподобався. Достатньо актуальна тема в наш час. Викликало всі можливі емоції в мене, а це свідчить, що майже дві години були насиченими. Я милувалась, плакала, обурювалась, тривожилась, а також перевіряла чи це не в мене вибухи чи тривога.. Атмосфера дійсно воєнна.
Однак, попри все це, хочу поговорити щодо персонажів. Почну з Віри. Вона для мене трохи незрозуміла в тому плані, що вона вчиняє та що її слова з діями не переплітаються. Так, моментами вона мені дійсно імпонувала до моменту в ванні. Скоріш за все Віра просто не закрила в себе в серці та в голові тему тієї першої закоханності. Інші виправдання я їй не знаходжу. І особисто для мене та її "слабкість" - дуже низька. Я сама кохана воїна, якого чекаю вже майже 2,7 років (з яких майже 2,4 років він в полоні після оборони Маріуполя, в т.ч. Азовсталі), і я не на мить не переставала чекати та "спокушатися" на когось/щось іншого. Тому я Віру не розумію до кінця, і ті дії для мене перекреслили повагу до неї, як до персонажа. Хоч в кінці вона начебто виправилась, але в моє враження з приводу неї не змінилось.
Вільям мені більше всього імпонує як персонаж. Я повністю розумію його слова та вчинки, які не засуджую. Так, в персонажа після фронту є контузія та ПТСР, однак в фільмі яскраво продемонстрували, що не це були "важелями" тих дій, які нам показали. В мирному житті було б майже теж саме, але цивільні цього ніколи не зрозуміють та будуть нарікати тим, що він "не здоровий". Повторюсь, що особисто я максимально розумію цього персонажа і він мені більше за всіх імпонує. Він найадекватніший з усіх гг.
Кеті персонаж дуже цікавий, сумний та драматичний. Мені її по-жіночому та по-людськи шкода. Шкода що в неї така доля і що вона приховує весь цей поток боллю за своєю непередбачуваною поведінкою. Моментами її показували справжню, тому мені її дійсно шкода.
"Поет", якого я навіть не пам'ятаю ім'я, мене більше за всіх дратував. Егоїстичний (в негативному сенсі цього слова), нарцистичний та просто крінж. Те, що він типу поет, не виправдовує його вчинки та слова від слова зовсім. Якщо є час та бажання почитати про дійсно шлях поета, то раджу почитати "Мартін Іден" Джек Лондон. Тоді Ви зрозумієте про що я кажу та з чим можна порівнювати. Більше я не бажаю казати за цього персонажа так, як він викликав в мене всі негативні емоції.
Сюжет цікавий. Більше всього в мені запам'ятались моменти листів, де було основне прохання "Повернись додому"... це мені дуже імпонує так, як я сама постійно пишу листи коханому з проханням повернутися якомога скоріше додому... тому цей момент викликав в мене сльози.. А також момент першої довгоочікуванної зустрічі. Так, в фільмі зустріч була якоюсь ніякою, але я думаю що це через тієї помилки Віри. Бо такі зустрічі, коли дійсно довго чекаєш та нарешті дочекався - це неописати... Хоч я поки напряму не можу сказати як це, але постійно прокручую в голові.. і це точно не як в фільмі.

Отже, фільм цікавий, моментами повчальний. Додала в колекцію. 9,1/10.