Рецензія №716

“Думками навиворіт 2”
“Черговий винахідливий шедевр від Pixar”
Кожен раз, зайвий раз пересвідчуюсь, що Pixar таки уміє здивувати. Коли треба не по-дитячому розчулить, а раптом випаде слушна нагода, обов’язково залюбки по бешкетує, кинувшись в сентиментальні крайнощі улюбленої бабці ностальгії.
“Думками навиворіт 2” - чергова, спокусливо-божевільна затія, в хорошому розумінні цього слова звісно, фокусується на вже знайомій дівчинці Райлі та її яскравих, звичних і не тільки, згустках нової енергії. Суперечливої, шаленої, проте життєво необхідної і що думаю очевидно, візуально захопливої.
Так як Райлі все ще дитина, яка переживає пубертатні потрясіння бунтівного “Я”, до звичних “Радості”, “Гніву”, “Печалі”, приєдналося ще кілька специфічних емоцій, що з цього сусідства вийде, дивіться самі. Запевняю нудьгувати, в компанії нових, бурхливих та харизматичних гостей, у свідомості дівчинки-підлітка, точно не доведеться.
Випаде шанс зустріти давніх друзів, з незабутнього мультидитинства, скажімо завбачливого “Напузника”, котрий завжди з’являється в слушний час. Пірнути в картопляні хащі спогадів, серед яких і “Чіп”, і “Дейл”, з безліччю сюрпризів та несподіванок, в тому числі, далеко не завжди найсолодших. Зіштовхнутися з гігантським розмаїттям різнобарвних кулькових емоцій, якими автори Pixar, вже в звичній, максимально легкій та розважливій формі, зображують над важливий процес формування нової свідомості Райлі, що постійно вагається метушиться, під тиском тих чи інших емоційно-кольорових змін. “Тривожності”, “Паніки”, “Заздрості”, “Конфузу” та її величності, леді “Сарказму” Ще б пак, куди ж без неї.
Печаль сусідствує із радістю, чи з точністю до навпаки. Словом в голові Райлі, вирує сила силенна всіляких емоцій, які вражають винахідливістю та зовнішнім колоритом і все в лоні, яскравого сміттєзвалища від Pixar, у супроводі максимально гучного, музичного драйву.
За допомоги грайливого дорослішання Райлі, творці торкнулися складних дорослих категорій, свідомого та підсвідомого. З додаванням звісно ж чималої порції дотепів, чи то саркастичних прицільних влучань, в непрості психологічні механізми, з безліччю поличок і кімнат у голові, сіквел зачіпає надскладні поведінкові категорії, скажімо ментальне здоров’я та його інструментарій захисту “сарказм”, який тісно співпрацює з тривожністю, що рано чи пізно, переростає в катарсис. Усвідомлення того, що завжди бути охопленим радістю, просто неможливо і сумувати, це цілком нормально, головне прийняти себе, з усіма прекрасностями та недосконалостями, які на щастя поки що малознайомі малечі.
Як на мене це і є головна проблема сиквелу, копатися у несвідомому Райлі, дитячій аудиторії, буде якось м’яко кажучи незрозуміло складно. Але знову ж таки сліпуче кольоровий інвентар, з кімнатами цілісінькими кульок, рікою брокколі та виром картопляних хащів, відволічуть малечу на раз два, принаймні на мене подіяло, а мені на секундочку, років з двадцять, як не чотирнадцять.
Слово шедевр, дещо громіздке і часом надто вже забов’язуюче, аби його використовувати. Проте “Думками навиворіт 2” - саме той випадок, що перевершив оригінал, адже розібратися з тарганами в голові підлітка, щей так вигадливо, в розважливій і вишуканій формі, під силу лишень геніям Pixar, що певен “Думками навиворіт” - допомогли не одній Райлі прийняти себе, з усіма прекрасностями та недосконалостями, з економивши тим самим, на візит до психотерапевта. 9/10.