Рецензія №645

"Горбань із Нотр-Дама" — це одна з найвідоміших історій світової літератури, яку більшість глядачів знає завдяки класичному твору Віктора Гюго. На жаль, даний фільм виявився значно слабшим за оригінал та не виправдав очікувань глядачів.

По-перше, сценарій фільму відчутно відходить від первинного тексту Гюго. Історія стала більш поверхневою, з акцентом на видовищності замість глибини сюжету та персонажів. Розвиток подій відчувається примітивним, а деякі сюжетні лінії навіть зникли.

Головні герої також залишають бажати кращого. Квазімодо втрачає свою унікальність та багатовимірність, що була властива йому у книжці. Його внутрішні конфлікти не розкриті, а характер здається пласким та однотипним. Есмеральда перетворена на стереотипну героїню, яка не демонструє ніякої глибини.

Візуальні ефекти та декорації, хоча й намагаються відтворити атмосферу Парижа, не є достатньо автентичними. Крім того, режисура фільму здається непрофесійною: відсутній глибокий погляд на історію та психологію персонажів, що суттєво знижує якість кіно.

Загалом, "Горбань із Нотр-Дама" розчарує тих, хто очікував побачити вірну адаптацію класичного твору. Фільм не може передати всієї складності та краси оригінальної історії, що робить його слабким і незапам'ятовуваним.