Рецензія №613

Вкажу відразу, подальша думка сформована виключно з точки зору глядача не знайомого з книгою.

Екранізація таких великих творів завжди являється не простою задачею для команди. Існує багато прикладів таки невдач. Дюна не той випадок. Спробую аргументувати свою думку.

Чи може режисер користуватися таким самим арсеналом інструментів які використовує автор? Звичайно ні! Перед режисером постає доволі багато обмежень таких як хронометраж, бюджет і втілення фантазії автора в кадрі. Як на мене головною задачею було не просто екранізація книги, адже в реаліях одного або навіть декількох фільмів, вона не реальна. Головною задумкою було саме зародження інтересу глядача до витвору Френка Герберта. З цією задачею режисер впорався блискуче.

Під час першого перегляду глядачу не знайомому з книгами дають досить інформації для розуміння головних засад сюжету, не більше не менше. Але на додачу з тим режисер наче каже нам: “Хлопчики дівчатка, те що ви зараз бачите це навіть не вершина айсбергу…” В цілому цей фільм мені нагадує старі ігри. Коли розробники не намагались робити проекти, які грали самі в себе, вимагаючи від гравця мінімум зусиль.

Фільм пропонує два варіанти перегляду для глядачів двох типів.
Перший для глядача який не зацікавлений в подальшому знайомстві зі всесвітом. Для таких людей показана гарна робота оператора, чудовий музикальний супровід, як на мене шикарний каст акторів, повне попадання в образи (Джейсон Момоа як завжди шикарний), хороші спецефекти та в цілому доволі гарно спроектована атмосфера. Поступовий розвиток та цілісність сюжету, немає відчуття того що історія постійно кудись спішить. Що часто притаманно екранізаціям з великими і детальними першоджерелами.
З мінусів не до кінця зрозуміла мотивація ГГ. Зовсім нічого не розказано про минуле всествіту та його устрій. Що за доми? Що за тітки в чорному? Хто такий імператор? Що за дядьки з татухами зі вшитими на підкорку калькуляторами? Ці та інші питання не можуть не виникнути в уважного глядача. Але навіть ці, на перший погляд недоліки, не заважають отримати задоволення від перегляду. Якщо ви глядач такого роду, моя оцінка даного фільму 6 з 10. В цілому можна подивитись, хоча б для того щоб знати першоджерело величезних хробаків з довжелезними зубами-вусами). Або як варіант ви може самі того не плануючи долучитись до когорти глядачів другого типу.

Другий варіант перегляду. Сам відношу себе до цієї групи.
Поставлені режисером пастки з недосказаних деталей. Іноді ненароком, а інколи як на мене цілком заплановано, пропущені пояснення не можуть не залишити глядача, який звик занурюватись в історію з головою байдужим. Особисто в мене після першого перегляду фільму виникло відчуття, наче я читаю який детектив і я розумію що на наступній сторінці нарешті стане відомо який з садовників врешті-решт виявився вбивцею. Але як на зло такої сторінки режисер нам не надає. Я прямо відчуваю як він жартівливо каже: “хочеш взнати більше? підійми дупцю і почитай” Особисто для мене, якщо після перегляду фільму виникло бажання прочитати книгу або як мінімум звернутись до сторонніх джерел інформації, значить режисер зі своєю командою зробив свою роботу правильно та на совість. З такої точки зору оцінка фільму - 9 з 10.

Висновок.
Враховуючи такі мінуси як недостанє знайомство глядача з історією всесвіту, не зрозуміла мотивація ГГ, недостатня аргументація конфлікту.
Такі плюси як харизматичні актори, чудова атмосфера, гарна операторська робота та музичний супровід, соковита картинка (як не дивно для фільму про пустелю), цілісність та послідовність сюжету. Та найголовніший плюс особисто для мене це зародження інтересу до першоджерела.

Оцінюю цей фільм на 7.5 з 10. (середня оцінка як для глядачів різних груп інтересів описаних вище 6 з 10 для перших та 9 з 10 для других)