Рецензія №583

"Батько" (2021) - це фільм, що залишає глядача під враженням не лише своєю майстерністю виконання, а й глибоким підходом до теми, що викликає загальнолюдські роздуми.

Режисер і сценарист фільму, Флоріан Зеллер, вдало втілив у життя історію головного героя, яка побудована навколо проблеми альцгеймера. За допомогою нетрадиційного підходу до розповіді, використання розбитої хронології та змінюваних реалій, глядач переживає те ж саме, що і головний герой - відчуття дезорієнтації та збентеження.

Акторська гра в фільмі просто захоплює. Ентоні Гопкінс у ролі головного героя вражає своєю виразністю та емоційним навантаженням. Кожна сцена з його участю викликає змішані почуття - від співчуття до обурення, від сміху до сльоз.

Крім того, варто відзначити відмінну операторську роботу та музичне супроводження, які доповнюють загальний вражаючий ефект від перегляду.

Загалом, "Батько" - це шедевр, який заслуговує на увагу кожного глядача. Цей фільм не просто розповідає історію людини, яка стикається з альцгеймером, але й викликає глибокі роздуми про природу пам'яті, сім'ї та людської ідентичності.

Оцінка: 10/10