Рецензія №531

У фільмі "Наполеон" Рідлі Скотта більше акценту на фантазії, ніж на історичній достовірності. Історія в цьому творі є майже вторинною, виступаючи як непроханий елемент. Навіть заради вражаючих візуальних ефектів в битвах не варто забувати про грубі історичні відхилення.

Для істинно шедеврального враження краще переглянути "Ватерлоо" з Родом Стайгером. Або, якщо цікавить історична точність, оберіть серіал про Наполеона з Крістіаном Клав’є, Джоном Малковичем і Жераром Депардьє.

Цей фільм спочатку створено для потокового передавання Apple, а потім була випущена урізана версія для кінематографа з метою конкуренції за "Оскар". Однак оригінальна потокова версія Apple буде на 92 хв довшою. Цілком можливо, що вона буде більш історично достовірною. Урізана ж версія для кіно виглядає жалюгідно нелогічною і заплутаною.

Фільм надто сильно фокусується на стосунках Наполеона з Жозефіною, замість того, щоб розкрити, чому саме Наполеон викликав захоплення та був таким могутнім. Моментами складається враження, що це не історичний фільм, а сімейна драма в історичних декораціях.

Хоакін Фенікс, хоч і дуже талановитий, проте в цьому фільмі важко переконує глядачів, що він - Наполеон. Він виглядає надто старим для цієї ролі (коли стратили Марію Антуанетту, Наполеону було 24 роки). Врешті-решт виникає відчуття, що ми спостерігаємо за персонажем психлікарні, який думає, що він Наполеон, а не за одним із найвеличніших політиків у світовій історії.

З плюсів. Операторська робота вражає своєю високою якістю, особливо в батальних сценах. Декорації також на висоті. Проте загальний враження від фільму досить посередні. Наполеон заслуговує більш якісного фільму, а ніж цей "витвір мистецтва" англійця Рідлі Скота про великого француза.
Як то говориться, "англійка гадить". І в цьому фільмі англійці добряче нагадили французам.