Рецензія №529
Доброго дня, читачі. Сьогодні я запрошую вас до прочитання моєї рецензії на фільм “Голодні ігри: Балада про співочих пташок і змій”, новий твір Сьюзен Коллінз, яка на цей раз захотіла зробити щось більше. Тому я був зобов'язаний оцінити її нове дитя і розповісти вам про це.
Моя рецензія ділиться на 3 розділи: 1 - Без спойлерів, коротко розповісти вам про фільм, 2 - не повна реконструкція фільму, з об'єктивною критикою і хвалею. 3 - плюси
1. Думка про фільм.
Країна Панем розділена на 12 знедолений округів, які керуються заможним Капітолієм. Щорічно тут проводяться Голодні ігри як форма розваги. Юнаки та дівчата з малозабезпечених регіонів, обрані жеребком, змагаються між собою на життя і смерть. Перед десятими іграми було вирішено внести зміни в правила та включити наставників з Капітолію, які консультуватимуть учасників. 18-річний Коріолан Сноу, представник заможної родини, має нагоду дбати про дівчину Люсі Грей Берд під час гри. Ось така зав'язка цього фільму. Тож, що я можу сказати після перегляду фільму в українському дубляжі і мовою оригіналу.
Авторці вдалося перейти на новий рівень, якщо її минулі фільми були тільки пустотою, яка була призначена, щоб вгамувати почуття, які з'являються у підлітковому віці. Тож на цей раз вона намагалася зробити щось доросліше, розкрити теми нестандартними способами, зробити щось нове. Кардинально щось нове в жанр Сьюзен Коллінз привнести не змогла, але те, як побудований сюжет і фінальна глава, робить фільм не таким, як все інше. Тому я рекомендую переглянути цей фільм, не тільки тим, хто хоче познайомитися з приквелом до оригінальної франшизи “Голодні ігри”, але й тим, хто просто хоче подивитися чудове кіно. І останнє, для перегляду нічого знати про оригінальні частини не треба, тож можете просто поринути у кіно.
2. Не повна реконструкція фільму. (Є ДУЖЕ БАГАТО СПОЙЛЕРІВ!!!)
(Я не буду розглядати весь фільм, кожну деталь тощо. Я розкажу про моменти, які мене зацікавили.)
Претензії:
Початок фільму. Нам показують минуле Коріолана Сноу, таким чином намагаючись більше розкрити те, що відбувалося в країні, віну. І його участь у ній. Чудова ідея, скажете ви, а я скажу, що погана реалізація. Починати фільм з моментів дитинства головного персонажа, яка затягується на 2 хвилини, і не дає нам нічого крім “Ой, а там канібал”, “Ой, а твій батько помер”. І все, більше за дві з половиною години, ніякої згадки, нічого, що продовжило б сюжетну лінію, яку почали на початку. Моя претензія №1: Чому настільки поганий початок? Фільму доведеться протягом наступних 10-15 хвилин зацікавлювати глядача по новому. А це повинен робити початок.
Після того як кузина допомогла Сноу
у зібратися, він пішов у школу, де повинна проходити церемонія вручення дипломів про закінчення, і вручення премії. Перед початком цього заходу наз знайомлять з побратимами. Претензія №2: Другорядні герої фільму не розкриті ЗОВСІМ. Крім друга Сноу, Джоша Андерсона, та й сам автор не зміг подати нам настільки, щоб було цікаво дивитися. Його смерть у кінці фільму не впливає на почуття глядача, хочеться не плакати, а просто мовчати, вона не викликає ніяких емоцій. Розкриття персонажу вистачило тільки на те, щоб не сміятися з автора за недоречність його смерті. А про інших однокласників, навіть говорити нічого не хочеться, та й і не ма.
Претензія №3: Розкриття Люсі Грей. Як для другої головної героїні, авторка не змогла повноцінно її розкрити. Ні її минулого, крім “Я потомка бродячих музикантів!”, того, що їй погано жилося в 12 дістректів, і головне, її хлопець зрадив їй. Ось і все.
Претензія №4: Таємниче зникнення Люсі Грей. Куди вона пропала, що відбувалося у тому лісі, тільки авторці відомо.
Претензія №5: Гітара, яка дивним чином з'являється у Люсі Грей і переміщується з нею по всьому фільму.
3 - плюси:
Розповім коротко, але змістовно. Головний герой розкритий чудово, у мене не виникало почуття якоїсь недосказаності. Я повністю його розумію і приймаю як поганого героя всесвіту Голодних ігор. За ним цікаво спостерігати, його дії завжди зумовлені чимось або кимось. Це ідеальний антигерой фільму. Загальний тон оповідання завжди тримає у напрузі, крім перших двох хвилин.
Я не можу сказати, що цей фільм шедевр, ні його складно назвати хорошим. Всі його плюси не можуть перекрити його мінуси. Але я не можу не сказати, що авторка зробила великий прорив у своїй творчості. І хоча фільм не є шедевром, я все одно отримав задоволення від його перегляду.
Моя рецензія ділиться на 3 розділи: 1 - Без спойлерів, коротко розповісти вам про фільм, 2 - не повна реконструкція фільму, з об'єктивною критикою і хвалею. 3 - плюси
1. Думка про фільм.
Країна Панем розділена на 12 знедолений округів, які керуються заможним Капітолієм. Щорічно тут проводяться Голодні ігри як форма розваги. Юнаки та дівчата з малозабезпечених регіонів, обрані жеребком, змагаються між собою на життя і смерть. Перед десятими іграми було вирішено внести зміни в правила та включити наставників з Капітолію, які консультуватимуть учасників. 18-річний Коріолан Сноу, представник заможної родини, має нагоду дбати про дівчину Люсі Грей Берд під час гри. Ось така зав'язка цього фільму. Тож, що я можу сказати після перегляду фільму в українському дубляжі і мовою оригіналу.
Авторці вдалося перейти на новий рівень, якщо її минулі фільми були тільки пустотою, яка була призначена, щоб вгамувати почуття, які з'являються у підлітковому віці. Тож на цей раз вона намагалася зробити щось доросліше, розкрити теми нестандартними способами, зробити щось нове. Кардинально щось нове в жанр Сьюзен Коллінз привнести не змогла, але те, як побудований сюжет і фінальна глава, робить фільм не таким, як все інше. Тому я рекомендую переглянути цей фільм, не тільки тим, хто хоче познайомитися з приквелом до оригінальної франшизи “Голодні ігри”, але й тим, хто просто хоче подивитися чудове кіно. І останнє, для перегляду нічого знати про оригінальні частини не треба, тож можете просто поринути у кіно.
2. Не повна реконструкція фільму. (Є ДУЖЕ БАГАТО СПОЙЛЕРІВ!!!)
(Я не буду розглядати весь фільм, кожну деталь тощо. Я розкажу про моменти, які мене зацікавили.)
Претензії:
Початок фільму. Нам показують минуле Коріолана Сноу, таким чином намагаючись більше розкрити те, що відбувалося в країні, віну. І його участь у ній. Чудова ідея, скажете ви, а я скажу, що погана реалізація. Починати фільм з моментів дитинства головного персонажа, яка затягується на 2 хвилини, і не дає нам нічого крім “Ой, а там канібал”, “Ой, а твій батько помер”. І все, більше за дві з половиною години, ніякої згадки, нічого, що продовжило б сюжетну лінію, яку почали на початку. Моя претензія №1: Чому настільки поганий початок? Фільму доведеться протягом наступних 10-15 хвилин зацікавлювати глядача по новому. А це повинен робити початок.
Після того як кузина допомогла Сноу
у зібратися, він пішов у школу, де повинна проходити церемонія вручення дипломів про закінчення, і вручення премії. Перед початком цього заходу наз знайомлять з побратимами. Претензія №2: Другорядні герої фільму не розкриті ЗОВСІМ. Крім друга Сноу, Джоша Андерсона, та й сам автор не зміг подати нам настільки, щоб було цікаво дивитися. Його смерть у кінці фільму не впливає на почуття глядача, хочеться не плакати, а просто мовчати, вона не викликає ніяких емоцій. Розкриття персонажу вистачило тільки на те, щоб не сміятися з автора за недоречність його смерті. А про інших однокласників, навіть говорити нічого не хочеться, та й і не ма.
Претензія №3: Розкриття Люсі Грей. Як для другої головної героїні, авторка не змогла повноцінно її розкрити. Ні її минулого, крім “Я потомка бродячих музикантів!”, того, що їй погано жилося в 12 дістректів, і головне, її хлопець зрадив їй. Ось і все.
Претензія №4: Таємниче зникнення Люсі Грей. Куди вона пропала, що відбувалося у тому лісі, тільки авторці відомо.
Претензія №5: Гітара, яка дивним чином з'являється у Люсі Грей і переміщується з нею по всьому фільму.
3 - плюси:
Розповім коротко, але змістовно. Головний герой розкритий чудово, у мене не виникало почуття якоїсь недосказаності. Я повністю його розумію і приймаю як поганого героя всесвіту Голодних ігор. За ним цікаво спостерігати, його дії завжди зумовлені чимось або кимось. Це ідеальний антигерой фільму. Загальний тон оповідання завжди тримає у напрузі, крім перших двох хвилин.
Я не можу сказати, що цей фільм шедевр, ні його складно назвати хорошим. Всі його плюси не можуть перекрити його мінуси. Але я не можу не сказати, що авторка зробила великий прорив у своїй творчості. І хоча фільм не є шедевром, я все одно отримав задоволення від його перегляду.
Вхід по QR (для ТВ)