Рецензія №528

«Ніхто з нас не хотів опинитися тут».(ц)
Добрий та щирий фільм про те, як люди по-різному переживають біль втрати.
Про самотність і як з нею боротися.
Про долю і надію.
Головні герої – звичайні люди з купою недоліків, проблем і злості на цей світ. Вони одне одного терпіти не можуть і кожен планував провести ці свята в іншому товаристві. Але спілкуючись, занурюючись в світ одне одного, вони змінюють життя і змінюються самі.
Чесно кажучі, комедійного в фільмі не побачила. Він теплий, душевний, глибокий і щирий.
Мені іноді плакати хотілося, але сміятися – ні.
З недоліків мене трохи бісила стаціонарна картинка в динамічних моментах. Поки всі сидять і камера не рухається – це прекрасно, візуал ідеальний. Але ось герої побігли – а камера показує їх з іншого кінця вулиці, причому весь час поки вони біжать… ну якось дратує.
А ще якось дивно було, коли по сюжету «покараним школою» подають «жахливу» вечерю, але на столі м’ясо, спаржа і ще якісь смаколики. Виглядало шикарно, а актори страждають, наче там холодна несолона перловка або боронь боже щі. Дуже важко було їм співчувати))
Але фільм точно заслуговує уваги, яб поставила 8 з 10