Рецензія №505

Після тріумфу ТРБ 1974 - го Тоуба Хупера, якість франшизи сильно просіла, рівень якості фільмів падав, особливо після "Нового покоління" 4 - ї частини, який був завершальний в оригінальній серії, власне на цьому етапі варто було б остаточно поставити крапку та змиритись з тим що маємо і тут як грім з ясного неба, в 2001 році з'являється Майкл Бей, (майбутній режисер Господи прости, Трансформерів) в голову якого стрільнула ідея зняти ремейк культової картини Хупера, фанати класичної історії віднеслись до цієї задумки вкрай скептично оскільки фільм культовий і ніякі ремейки йому не потрібні, в цьому просто не було сенсу, але пану Бею було плювати на якихось там не задоволених “плебеїв”, той зрозумів що на цьому можна заробити немалу касу та 2001 році об'явив що запускає виробництва нового фільму, власне вирішивши всі початкові комерційні питання, продюсери почали шукати режисера і знайшли, ноунейма Маркуса Ніспела, так ви все правильно зрозуміли, щоб знімати перезапуск шедевра 1974 - го, на режисерське крісло посадили людину в якої не було ні практично досвіду, ні знань, жодного бекграунду в великому кіно, мда, - Чудовий план, Майкле. Просто неперевершено, якщо я правильно зрозумів. Надійний, наче, як швейцарський годинник.
Відтак, жребій кинуто і рубікон остаточно перейдений, після короткотривалих зйомок починається прем'єрний показ фільму 17 жовтня 2003 року.

Як результат, це "диво" дебютанта в кіно Маркуса Ніспела вийшло в прокат майже через 30 років після картини Хупера, але незрівнянно слабкіше за неї за всіма параметрами, це факт і жодним сумнівам чи обговорення це не підлягає, особливо для фанатів та кінокритиків які осмислили до деталей кожну сцену культового фільму 1974 - го.
Це примітивний перезйом оригіналу, який не виділяється на тлі інших фільмів жахів, а тоне в суміші банальності та заїждженості, не викликаючи водночас ні страху, ні жаху, сама картинка бліда, груба і смикана.
Безідейний, безглуздо кривавий, з передбачуваною, дратівливо тупою, істеричною поведінкою протагоністів, іноді настільки, що хочеться скрикнути - Бубба тупий вилупок, ну що ж ти робиш? Потрібно широкую на широкую, як то кажуть, так у жертви не буде шансу, і ти швидко покінчиш з її стражданнями!, втім як і з моїми, але ідіот він і в Африці ідіот, жертва вислизає, і знову починається нудна біганина, з очікуваним кінцем.

Критики фільм розгромили, прихильники хоррорів розчаровані, звичайні глядачі теж не вразилися судячи по рейтинг. Можливо, ця фальшивка сподобалось та змогла налякати лиш тих людей що далекі від жанру або рідко дивляться подібні фільми й не помічають клішованості та примітивності посереднього слешера, що викликає не страх чи напругу, а лише іронічну посмішку.

Лише одна поетично - кривава, п'ятнадцяти секундная сцена танцю Латерфейса в культовому фільмі, рухи якого відображають абсолютний відчай, втрату розуму і внутрішній біль. Цей демонічний танець являючись своєрідним вираженням безжальної дезорієнтації та мінливості його особистості, що створює враження запеклої боротьби з власними демонами та безладом його свідомості. У цій єдиній короткій сцені більше сенсу, та емоційного відгуку ніж в існування, всіх підробок знятих після феномену 1974.

Спочивай з миром, Тоуб Хупер.