Рецензія №494

«Привиди у Венеції» або «A Haunting in Venice» це третій фільм у серії про легендарного детектива Еркюля Пуаро.
Після кінцівки попереднього фільму «Смерть на Нілі» повернення детектива до своєї роботи мало бути захоплюючим, однак це виявилось повне розчарування, як з боку візуалізації, так і збоку детективу. Однак потрібно розібратися більш детальніше.
Фільм подається у форматі детективу, містерії, однак справився лише з одним. Детективної складової у цьому фільмі немає, уся інформація просто вивалюється на стіл. З містичною складовою усе краще, цікаво представлено взаємодію людини логіки, раціоналізму та дедукції з містичними і духовними елементами.
Найгірша частина цього фільму це його візуалізація. Операторські рішення просто жахливі, ефект риб’ячого ока або ширококутного об’єктиву, зйомка зверху до низу або навпаки, зйомка під кутом камери. Гадаю це було зроблено навмисно для подачі містичності, однак вийшло навпаки, ці кадри просто різали очі і перегляд таких сцен був жах.
Кошторис фільму склав 60 мільйонів, і не відомо куди даний б’юджет було потрачено. Кошторис першого фільму складав 55 мільйонів і візуальна частина була на висоті. Також враховуючи те що у «Вбивство у „Східному експресі“» є більш зірковий каст: Пенелопа Крус, Віллем Дефо, Джонні Депп, Джуді Денч, Мішель Пфайффер… , а даний фільм не може похизуватись такими зірками, тому невідому чому візуальна частина так погано виглядає.
Сюжет досить простий та затягнутий, кінцівку фільму можна легко передбачити за однією сценою, і це досить погано, оскільки не дають здійснити роздуми над тих хто вбивця. Як було описано, містична складова у фільмі краще реалізована ніж увесь фільм разом.
Узагальнюючи усе сказане, фільм можна переглянути для того аби відзначити у своєму списку переглянутих фільмів, а для тих хто здійснив перегляд попередніх двох фільмів я не рекомендую його до перегляду, щоб не зруйнувати створену атмосферу фільмом «Вбивство у „Східному експресі“» та «Смерть на Нілі».