Рецензія №368

Моя суб'єктивна оцінка: 8/10.
УВАГА! СПОЙЛЕРИ!
Тож почнімо. Нагадаю, що це моя суб'єктивна оцінка.
Технічна частина нового фільму лишилась на тому самому рівні, що й перша (себто, дуже хорошому, сучасному), головне, що не гірше. Кращим можна було б вважати щось, що змінило б по суті погляд на увесь кінематограф, що свого часу зробила перша частина; однак, вона ж робила ставку на спецефекти, в той час як критики називають сюжет першої частини гіршим за сюжет "Долини папороті" та "Пакахонтас". Але, це не робить сюжет більш тривіальним, ніж люди вважають. Переоцінений? Так. Чи робить це його гіршим? Точно ні. Метою фільму було показувати, а не розказувати, що власне і сталося. Я не думаю, що люди, які штучно створили мову для фільму, який можливо й планувався як франшиза (але кінематограф це така сфера, де надії можуть бути враз розтоптані), точно не старалися над фільмом. Лор можливо тривіальний, особливо враховуючи фауну та флору, що нам показали у першій частині, проте не всі усвідомлюють що будь-що з фантастики бере початок з нашого реального, тривіального життя. І не всі усвідомлюють на скільки неможливо передбачити як саме розвиватиметься вуглецева форма життя, якою точно є На'Ві, і якою є ми також. Джеймс Кемерон зробив новий світ так само, як євреї придумали собі створення людини (адже біблію писали люди), себто те саме "за образом і подобою", але чомусь ніхто нікого не звинувачував у плагіаті біблійного принципу. Чого? Бо всі так роблять.
До чого я веду: навіть на перший погляд банальні сюжети здатні розкрити історію з іншої сторони.
Це стосовно першої частини. Не буду приховувати, сюжет справді банальний (я дивилася і долину папороті, і пакахонтас, наскрізний сюжет один і той самий). Але! Так як це зробив Кемерон ще ніхто не розповідав. А ще люди не люблять нового. А ще у людей не безрозмірні гаманці. Власне коли є вибір між нетривіальним сюжетом та хорошими спецефектами... режисери здебільшого обирають друге. Чому? Бо масглядач не думає під час перегляду фільму. Увага людей, які звикають до постійного перегляду, постійного потоку інформації, зараз дуже не стійка. І глядач вибагливий до того що він БАЧИТЬ. Яким би глибоким ваш сюжет не був - він провалиться в прокаті, якщо буде погано знятий. Це факт. Особливо, якщо одночасно з ним вийде щось, що вже знайоме людям (до прикладу нова частина франшизи), або ж фільм з гіршим сюжетом, але знятий класно. Це гонитва, боротьба. Свого часу Кемерон правильно розподілив ресурси створивши лор, що подібний до нашого реального світу, але з краплею свого кемеронівського бачення, та виділивши більше уваги на вдалі спецефекти. Він зачепив глядачів на гачок, що змусило навіть після стількох років більшість піти в кінотеатри на другу частину, що вийшла через 13 років після першої.
Не всі фанати й перечічні глядачі, до речі, дивилися документальний фільм про Діп-сі-Челенджер. Фільм у якому Кемерон спускається на дно Маріїїнської западини. У батискафі. Один. Чи правда це? Я не перевіряла, але я в то вірю. Багато хто називає цей фільм постановкою, бо, цитую "ніхто б не ризикнув життям такого режисера". Я вірю цьому фільму. Тому що я розумію Кемерона. Я б сама заплатила великі гроші задля того, що фактично могло б стати моєю могилою. Усе заради того, щоб провести дослідження і набрати матеріалу для подальшого розвитку.
Я дивилась цей фільм. Я закохалася у цей фільм. І я дійсно бачу де саме, у яких місцях Кемерон передав неймовірну красу створінь, у яких місцях він передав власні переживання, і власне де використовувалась та сама атмосфера. Це був не просто збір матеріалу - це експірієнс який не передати словами.
Друга частина сприймається мною через призму війни.
Але я навіть крізь сльози я бачу, що наскрізний сюжет кращий за попередній.
Як мінімум тому, що Джейк робить обдумані рішення. Як мінімум тому, що його мотивація зрозуміла. Він не думає своєю третьою звивиною на рівні хвоста, він думає головою. Він думає і радиться з дружиною, він імпровізує, коли все йде шкереберть. Він не бездумно впертий, як той клятий Сімба у другій частині, який намагається походити на Муфасу. Те що він був вождем ще не робить його таким самим, як батько Нейтірі, і не робить його таким як його начальство. Так, він солдат. Так, в нього забагато дітей. Дійсно забагато. Ну, тепер уже менше, суті це не змінює. Але він тепер - повноцінний персонаж, я відчуваю це як автор, я відчуваю це як творець. Роль Нейтірі в цім сюжеті стала більш опосередкованою, оскільки увага тепер зосереджена на Джейку, а також на деяких його дітях. Якщо подумати, з самого початку можна було зрозуміти, що старший син не має сильної сюжетної ваги. Він з'являється епізодично, але все одно я плакала, коли він загинув. Я плакала, бо я відчула як це важливо для Джейка та його родини. Навіть якщо персонаж мені не зайшов я бачила по діям, я бачила по сюжету, що він - важлива частина родини.
Про забагато дітей. Їх на стільки багато, що я їх плутаю. До них додалися ще не їхні діти. Тепер плутанина ще більша.
Але хімія між молодшим сином Джейка та донькою вождя безумовна - вони точно будуть разом.
Мені подобається, що в цьому фільмі не розкрили те, хто ж був все таки батьком доньки Грейс. Можливо це важливо, можливо ні, мені особисто байдуже. Але якби розкрили, це скоріше б заважало, оскільки сюжет перенасичений подіями.
Перенасиченість сюжету. Я рахувала по вагітності дружини вождя. Пройшло плюс-мінус від семи до дев'яти земних місяців звідтоді, як лісові потрапили до водних, якщо я правильно рахувала, було два чи три затемнення за весь період основного сюжету (починаючи від перетворення лісу на гірочку попелу). Якщо На'Ві схожі на нас, то і вагітність у них проходить приблизно так само як у нас. По часу, скоріше за все довше, враховуючи їхні габарити. Але не на багато, оскільки їхні немовлята - такі ж як і наші - вони беззахисні, їм потрібна турбота і має пройти час, доки вони виростуть і зможуть самостійно пересуватися. Власне про ріст. Ріст підлітків На'Ві відбувався приблизно так само як і ріст Спайдера, тобто вони однолітки фактично. Тож, хай там як, за той плюс-мінус рік, що наші любі ГГ провели у іншому племені, в них було дуже багато подій, які на екрані гармонічно вмістити дуже складно.
Проте, вони майже змогли. Я відчула що вони майже досягли балансу тихих та гучних сцен. Майже. Не зовсім. Це я визначатиму при другому перегляді. Більш точно. У мене зараз болить голова точно від кількості емоцій, а не подій у сюжеті.
Емоції. Я пережила дуже багато емоцій. Мене шпурляло назад у минуле, я відчувала цей страх бурі що наближається знову і знову. Моє співчуття та моя емпатія на три години стали для мене прокляттям. Я розумію почуття цих народів, окрім релігійного відчуття, оскільки в них релігія є буквльним зв'язком із планетою, в той час як у нас релігія є придуманим поняттям, через яке нас кілька тисяч років перетворювали із суспільства дикунів у те суспільство, яке ми маємо нині. Наша релігія породила нашу мораль, завдяки якій ми не перегризаємо зараз одне одному горлянки за кістку... ну... більшість з нас. В них поняття божество - поняття буквальніше за буквальне.

Що врешті?
Фільм мені однозначно сподобався. Я не вважаю його гіршим за першу частину. Навпаки, для мене, поки що, це той випадок, коли режисер зробив франшизу кращою з новою частиною. Вона доповненіша. Вона вдосконаленіша. Вона розповіла трохи більше про культуру, вона розповіла трохи більше про історію, вона має покращену сюжетну лінію і персонажі мають зрозуміліші арки, ніж у першій частині.
Це моє бачення. Я пояснила чому я так вважаю. Але я не знецінюю тих, кому картина могла не сподобатись.
В наш час люди перенасичені. Їм хочеться чогось нового. Проте варто пам'ятати: щоб народилось нове, треба поховати старе. Прах до праху, як-то кажуть.
Допоки світ не зміниться, сюжети будуть ті самі. Бо люди на помилках не вчаться. Якби вчилися - робили б нові, а не ті самі. Тоді і сюжети були б вже інші.
Все зміниться, коли нове стане старим, а старе перетвориться у пил. Коли люди самі змінять себе. І тільки тоді.

Ось моя думка.